Тінь війни над Індостаном: як Росія підливає масла у вогонь

Індія зазнає нападів ісламських бойовиків. Таке вже траплялося неодноразово. У 2003 році в Мумбаї в найлюдніших районах міста спрацювали чотири вибухові пристрої. Загинули понад 60 людей, було травмовано більше 150 осіб.

У 2008 році Мумбаї став осередком запеклої битви індійських сил безпеки і терористів. Тоді загинули близько 170 осіб, понад 300 зазнали поранень.

Вилазки терористів відбуваються практично по всій країні, але найчастіше в Кашмірі – спірній території на крайній півночі Індійського субконтиненту, яка межує з Пакистаном на заході, Афганістаном – на півночі, Китаєм – на сході. Ісламабад і Пекін оспорюють права Індії, яка претендує на весь Кашмір. Із території пакистанської частини Кашміру ісламські фундаменталісти здійснюють свої вилазки.

Попередній прем’єр-міністр Манмохан Сінгх не хотів загострення відносин із Пакистаном через збільшення ризиків війни. Основним завдвнням його кабінету було створення умов для економічного розвитку країни. Незважаючи на економічну кризу в світі, індійська економіка, на тлі уповільнення Китаю, показує стійке зростання. Проте нинішнє становище починає змінюватися.

Індія відповідає

У червні поблизу міста Пампор в індійському штаті Джамму і Кашмір бойовики терористичної організації «Лашкар-е-Тайба» (Lashkar-e-Toiba, Легіон правовірних, – ред.) скоїли напад на поліцейський автобус. Загинули вісім поліцейських, було поранено понад двадцять. Двох нападників-терористів знищили.

У вересні терористи з угруповання «Джаїш-е-Мухаммад» (Воїнство Мухаммеда, -ред.) напали на казарму піхотного батальйону в тому самому штаті, неподалік від міста Урі. Тоді вбили 17 військовослужбовців і чотирьох терористів. Як заявив глава відділу бойових операцій індійської армії, генерал-лейтенант Ранбир Сінгх, у терористів знайшли «предмети військового призначення» з пакистанським маркуванням.

Мабуть, цей напад переповнив чашу терпіння індійської влади. У ніч на 29 вересня спецназ індійської армії проникнув на територію Кашміру, яка контролюється  Пакистаном, і завдав ударів по таборах, в яких проходили підготовку бойовики. Близько 40 терористів і 9 солдатів пакистанської армії вбили, з індійської сторони жодних втрат не було.

В індійському штаті Пенджаб, за повідомленнями преси, ухвалили рішення про евакуацію приблизно тисячі населених пунктів за 10 кілометрів від індійсько-пакистанського кордону. Сухопутні війська і військово-повітряні сили привели в підвищену готовність у північно-східних штатах Індії

Нинішній прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, на відміну від свого попередника, вважає можливим серйозно відповідати на удари терористів, аж до вторгнення на контрольовану Пакистаном територію. У Делі проведену операцію назвали хірургічною, а в Пакистані вдали, що нічого не сталося.

Схоже, що Нарендра Моді свідомо балансує на межі можливого, наближаючись до червоної лінії серйозного військового конфлікту між двома ядерними державами. Така невизначеність і певною мірою непередбачуваність надає йому певні переваги над пакистанським керівництвом. В Ісламабаді не можуть визначити, на що може зважитися Делі в боротьбі не лише  з терористами, а й в міждержавних відносинах.

Безсумнівно, терористи так звану хірургічну операцію індійських військових не залишать без відповіді. Це питання часу. До того ж, напад буде масштабнішим і, відповідно, з більшою кількістю жертв.

З другого боку, індійський прем’єр власноруч створив такі умови, що не може обмежуватися лише дипломатичними діями без втрати внутрішньополітичного іміджу. Засоби масової інформації в обох країнах також роблять внесок у посилення напруги закликами до влади дати гідну відповідь на порушення кордону і на вилазки терористів. В останньому не без підстав індійська преса звинувачує Пакистан. З іншого боку кордону ЗМІ дорікають уряду в слабкій реакції на індійські нальоти.

Взаємна напруга торкнулась навіть культури, зокрема, кіна. Як повідомляє арабський телеканал Al Jazeera, пакистанським артистам заборонили зніматися в індійських кінофільмах. Водночас, заборонили прокат фільмів індійського Боллівуда в Пакистані.

Друзі нові й старі

Погіршення відносин між Індією і Пакистаном фактично поставило під питання проведення саміту Асоціації регіонального співробітництва країн Південної Азії (SAARC). Від участі в ньому вже відмовилися Індія, Афганістан, Бангладеш, Шрі-Ланка і Бутан. Зустріч планували на 20 листопада в Ісламабаді.

Так склалося історично, що союзником Пакистану давно був Китай, а Індія традиційно мала добрі відносини з СРСР і Росією. Ще з 1950-х років Радянський Союз, а потім і Росія були головними постачальниками зброї для індійської армії.

Враховуючи давні зв’язки США і Пакистану, зрозуміло, чому відносини Делі з Вашингтоном були доволі стриманими.

У цьому давно сформованому багатокутнику сталися певні зміни.

Опинившись в дипломатичній ізоляції після анексії Криму та агресії на Донбасі, Росія спробувала вирватися з неї так званим поворотом на Схід. У Москві без достатніх підстав вважали, що Пекін із задоволенням повернеться до оновленого союзу на антиамериканської основі, подібний до якого існував на початку 1950-х. Нічого такого не сталося, Китай не став через російські дії примножувати проблеми в своїх відносинах із США, яких і так вдосталь. Проте в якийсь момент у Кремлі вирішили, що необхідно зробити хоча б символічний крок у бік зближення з Пакистаном для бокового підкріплення поліпшень у відносинах із Китаєм.

Процес зближення Москви з Пекіном почався не сьогодні. Передання військових технологій і розробок безпосередньо стосувався Індії, у якої з Китаєм давно напружені відносини та балансують на межі відкритого збройного конфлікту.

Потепління у відносинах Росії і Пакистану почалося в 2015 році, коли відбулися дві знакові події.

По перше. Укладено контакт вартістю $2 мільярди на будівництво газопроводу «Північ – Південь» між пакистанськими містами Лахор і Карачі. Реалізацію здійснюють на основі міжурядової угоди «Ростех» і пакистанської ISGS.

По-друге. Вперше укладено угоду на поставку чотирьох вертольотів Мі-35М. Є відомості, що її збільшать до 12 машин. Як зазначив головний редактор російського журналу «Експорт озброєнь» Андрій Фролов, цілком можливі контракти на постачання вертольотів Мі-171. Окрім того, пакистанці цікавляться російськими протитанковими і переносними зенітно-ракетними комплексами.

Фактичне ембарго на постачання російської зброї до Пакистану скасували після візиту до Росії головнокомандувача сухопутними силами Рахіль Шаріфа і поїздки до Ісламабаду міністра оборони Сергія Шойгу.

Символом нової сторінки у відносинах Росії та Пакистану стали спільні навчання «Дружба 2016». Вони проходили на полігоні Черато, в тренувальному Центрі сил особливого призначення, до 10 жовтня. У них взяли участь 200 військовослужбовців. Завданням навчань було відпрацювання способів знищення терористів і бандформувань у гірських умовах.

Характерно, що спочатку частина навчань мала проходити в пакистанській частині Кашміру. Про це повідомляли на сайті російського агентства ТАСС. Після терактів в Урі цю інформацію видалили, а Росія виступила із заявою, що «єдиним місцем проведення навчань є Черато. Будь-які повідомлення про те, що навчання проходять у військовій школі гірської підготовки в Ратту (пакистанська частина Кашміру, – ред.), є помилковими і зловмисними». Найімовірніше, останній теракт бойовиків змусив Москву не проводити навчання на території Кашміру, щоб не дратувати Делі, який і без того переймається зближенням Росії з Пакистаном у військовій сфері.

При цьому треба відзначити, що й Індія нещодавно розпочала рух у бік США. У зв’язку з цим можна відзначити візит – зовсім не перший – до США Нарендри Моді та приїзд в січні поточного року Барака Обами до Делі. Причому він мав у чомусь показний і помпезний характер.

Можна виокремити принаймні дві причини розпочатого зсуву в міжнародних відносинах на Індійському субконтиненті.

Москва намагається втиснутися у виниклий простір у відносинах Пакистану і США. Тут простежується повільне, але неухильне віддалення Вашингтона від Ісламабаду.

Основна причина не пов’язана з Індією. Американців дратує подвійна позиція пакистанських військових, передовсім щодо Афганістану. Вони не лише приховують бойовиків Талібану та інших терористичних організацій на пакистанській території, зокрема в Південному Вазірістані, але постачають їм зброю і гроші. І це при тому, що США надавали Ісламабаду значну фінансову допомогу. Конгресмен Тед По, один із ініціаторів законопроекту про визнання Пакистану спонсором тероризму, заявив, що Америка платила гроші Пакистану за зраду.

Тож не дивно, що Вашингтон кожного року зменшує фінансову допомогу Ісламабаду. У 2011 році вона становила $1,19 мільярдів, в 2016 – лише $320 мільйонів, тобто зменшилася більш ніж утричі.

Виниклий вакуум поспішає за можливості заповнити Москва, тим самим отримати точку опертя в особі доволі потужної ядерної держави.

Як уже зазначалося, СРСР і Росія тривалий чвс були основними постачальниками озброєнь для Індії. Однак уряд у Делі послідовно проводить політику допуску на перспективний ринок інших постачальників продукції військового призначення.

Із деякого часу обсяги закупівель зброї в Росії та США співвідносяться як 3:4. На індійському ринку намагаються закріпитися ще кілька країн. Передовсім це Франція, яка уклала контракт вартістю $8,77 мільярдів на поставку 36 винищувачів Rafale. Як писала газета Hindustan Times, цей літак повинен замінити Су-30MKI, які випускають в Індії за російською ліцензією, і ствне основним фронтовим бомбардувальником.

Окрім Франції та США, на індійський ринок озброєнь виходять Великобританія й Ізраїль. Відзначимо, що, очевидно незадоволивши Москву, у Делі вирішили створювати військово-транспортний літак із Україною. Індійська компанія Reliance Defence Ltd домовилася з державною корпорацією «Антонов» про створення багатофункціонального транспортного літака для потреб військових, десантників, а також комерційного використання.

Планують будівництво приблизно 500 літаків загальною вартістю $5,3 млрд. Українського виробника обрали, оскільки спільний проект із Росією, з індійського погляду, виявився дуже дорогим і незадовільним в технічному сенсі.

За таких умов х Москва шукає іншого покупця російської зброї, а в цьому сенсі Пакистан нічим не гірший за Індію.

Наразі говорити про остаточний поворот Росії в бік Пакистану не доводиться. Під час свого візиту до Індії Путін зумів у чомусь спростувати підозри свого індійського співрозмовника Нарендри Моді. Однак, як то кажуть, осад залишився.

Схоже, що Делі не так хвилюють безпосередні поставки російської зброї, зокрема вертольотів Мі-35М, непростому сусідові, як можливість для пакистанських військовиків подумати про цілковиту підтримку Москви.

Складність обстановки посилює ще й те, що уряд Пакистанупередовсім прем’єр-міністр Наваз Шаріф, не має цілковитого контролю не лише над бойовиками, але і над власними військовими. Історія показує, що військовики в Пакистані не зупиняться перед переворотом в разі загрози своїй владі. І цивільні правителі це добре знають.

Усі ці фактори сприяють тому, щоб на півострові Індостан градус напруги істотно підвищився. До війни справа поки не дійшла, але її тінь вже з’явилася.

Юрій Райхель