Підготовка до масштабної війни чи «понти пітерської шпани»: що стоїть за ядерним шантажем Росії
Минулого тижня приводом для початку дискусій про війну Росії із Заходом стало перекидання ракетних комплексів «Іскандер» в найзахідніший регіон країни – Калінінградську область, яка розташована між Литвою та Польщею. В радіусі 500 км, в межах яких можуть з високою точністю бити Іскандери, – більша частина території Швеції, Польщі, всі країни Балтії. Навіть до Берліну з Калінінграду по прямій – ледве завбільшки 500 км. Різко ускладнює ситуацію можливість цих ракетних комплексів використовувати ще й ядерну тактичну зброю.
Гра нервів
Такий вчинок не здивував НАТО та лідерів західних країн. Влітку ледь не всі країни регіону проводили масштабні військові навчання, а в країни Балтії та Польщу додатково перекинули кілька тисяч солдат НАТО для оперативної реакції на можливі провокативні дії зі Сходу. 12 жовтня міністр оборони Швеції заявив про «новий вимір» ситуації з безпекою та звернув увагу, що «триває мілітаризація Російської Федерації».
Путіну не потрібен жодний привід для вторгнення в Україну – ШехтманОцінки експертів стосовно рівня загрози від російських ракет у північно-східній частині Євросоюзу суттєво різняться.
«Іскандери» справді можуть нести ядерні елементи, але їх наявність чи відстуність великої ролі не зіграє, – вважає директор Центру зовнішньополітичних досліджень та експерт Сергій Пархоменко. – Система ПРО (протиракетної оборони), яку збудували американці в Європі, зможе захистити від будь-яких ракет, чи то в Калінінграді, Мурманську або Воронежі. Це радше гра на нерви та елемент певного тиску».
Проте військовий експерт Юрій Карін не переконаний в ефективності засобів оборони країн-НАТО, хоча і звертає увагу, що вони готуються до будь-якого варіанту розвитку подій.
«НАТО збільшуватиме кількість військових в регіоні, – каже він. – Кілька місяців тому вони вже провели навчання в Балтії, під час яких розробили план реакції на можливу агресію з боку Росії. Говорити ж про ефективність зброї чи системи протиракетної оборони не можна, бо вони ще не проходили практичну перевірку».
Готовність №1?
Якщо раніше геополітичні ігри Кремля обмежувалися хвилею пропагандистських сюжетов на кшталт «радіоактивного попелу», тепер москвічі з великим здивуванням бачать на вулицях оголошення про бомбосховища.
Невже після 15 років у владі Путін насправді готується до ядерної війни?
Керівник міжнародних та політичних програм Українського інституту майбутнього Юрій Романенко радить ставитися до таких вчинків Росії дуже серйозно та пригадує, що масштабна реорганізація та переозброєння російських військ вартістю в сотні мільярдів доларів активно триває ще з 2007 року. Тоді в Мюнхені Володимир Путін висловив промову, яку багато експертів називали оголошенням нової «холодної війни». Зокрема, російський президент заявив, що у світі не може бути однієї наддержави, а США переступили кордони своїх національних інтересів по всьому світу.
«Всі ці новини варто сприймати як підготовку до війни. Більше того, росіяни вже ведуть дві локальні війни, – сказав Романенко в коментарі Politeka. – Треба бути до цього готовими. Я б не хіхікав над подібними новинами, а ставився до цього, як ставилися чехи та поляки до маневрів Гітлера біля своїх кордонів перед початком Другої світової війни».
Його точку зору спростовує військовий експерт та колишній розвідник Олексій Арестович. Він визнає, що ядерна зброя в Калініградський області є, але це лише черговий елемент хвастощів Кремля перед країнами Заходу.
«Ніякої масштабної війни не буде й близько, хиба якісь черговий маленький конфлікт десь в Сирії чи деінде, – вважає Арестович. – Це понти пітерскої шпани, яка хоче бути схожею на СРСР 2.0, але схожа на КНДР 3.0. Навіть оголошення про атомні бомбосховища по Москві – теж елемент маніпуляції Заходом. Мовляв, дивіться, ми готові до війни».
Рука, що тисне на кнопку
Поки що Кремль стримує кілька факторів. По-перше, російські військові 12 жовтня заявили, що недооцінили систему протиракетної оборони США в Європі: вона може збити будь-яку ракету навіть на самому старті. По-друге, у російських високопосадовців надто багато інтересів зав’язані на Захід: там лежать їх гроші, нерухомість, там навчаються їх діти. Напевно, саме аби подолати цей фактор російським чиновникам наполегливо порадили повернути додому дітей, які перебувають на Заході.
Як реагувати на такі виклики українцям?
Юрій Романенко переконаний, світ своїть на порозі «дуже грізної епохи», яку ніхто не хоче помічати. Найжаливіше, що згідно з результатми дослідженнями експертів, половина українців не відчуває війну на Сході України та не ставиться серйозно до глобальних викликів з боку Росії.
«Для Україні в цій ситуації варто готуватися до війни, аніж перебувати в солодких ілюзія, – каже експерт. – Необхідно мати арсенал та ресурси, аби вистояти в цій війні. А ми живемо в розслабленому становищі. У нас досі немає патронного заводу, який залишився в окупованому Луганську, ми не перебазували з вразливих східних регіонів стратегичні підприємства на Захід, у нас немає плана масової мобілізації, у військоматах досі не порахували кількість військовозобов’язаних».
З іншого боку деякі експерти переконують: Кремль лише продовжує накручувати росіян. Імовірність же ядерної війни залежатиме виключно від людьского фактору.
«Це мобілізація російького населення та задурювання ватних мізків, – заспокоює Карін. – Їм брешуть і про Сирію, і про Донбас. Тож їм не звикати, бо без пропагандистських вкидів вони жити не зможуть. Все залежить від псіхичного здоров’я та стану тих людей, у кого в руках ядерна кнопка. Але далеко не факт, що навіть військовий, який отримає наказ, натисне кнопку».
Ілля Лукаш