Палка о двох кінцях: Чим загрожує запровадження віз для росіян?

Резонансна заява спікера Верховної Ради Андрія Парубія про введення віз для громадян Росії так і не знайшла підтримки у сесійній залі. Проти цього виступило МЗС України та найбільша фракція парламенту – Блок Петра Порошенка.

Лебідь, рак і щука

Незважаючи на те, що питання стояло в порядку денному на четвер, 6 жовтня, нардепи так і не розглянули законопроект 8-місячної давнини. Причому, позиції народних обранців навіть у президентській фракції суттєво суперечили одне одній. Мустафа Джемілєв та Рефат Чубаров жалілися на політику «постійних компромісів» з країною-агресором. Ти часом Олексій Гончаренко пояснював журналістам в кулуарах Ради небезпечні наслідки в разі запровадження віз.

«Українців бере в заручники пан Путін, а не баба Маня, у якій є родичи в Росії, або заробітчани, які вимушені там працювати. Як ми будемо їздити в той самий Крим, якщо приймемо це рішення? Будемо визнавати факт окупації та отримувати візу для відвідування батьків на півострові?», – пояснював Гончаренко свою позицію.

Він наполягав на тому, що після скасування безвізового режиму Росія  отримає право відкрити консульства в усіх областях України, аби видавати візи. «Хто там працюватиме? Зрозуміло, що російські агенти», – підсумовував Гончаренко.

В цей же час його колега про президентський фракції Олег Петренко з батальйону Азов висловлював абсолютно протилежну точку зору.

«Якщо Росія так само скасує безвізовий режим – це приведе до невеличкого ускладнення формальної процедури для тих українців, хто аж так хоче туди потрапити. Виконуйте умови, отримуйте візу та їдьте. Мене не надто хвилює доля тих, хто не стояв з нами поруч на захисті країни, а тепер вимагає прислуховуватися до них», – вважає Петренко.

Фінансовий слід

Однією з головних перепон для прийняття рішення стала доля українців, які працюють в Росії. Дані стосовно їх кількості суттєво відрізняються, експерти різного профілю називали Politeka цифри від 300 тисяч до 3 мільйонів українців, які заробляють гроші в Росії.

До того ж, кілька соціологічних служб нещодавно оприлюднили результати досліджень, згідно з якими понад половина українців виступають проти запровадження віз між Україною та Росією. Ймовірно, саме це стало остаточним аргументом відкласти прийняття доленосного рішення.

Соціологи зауважують, що запровадження віз може вдарити по позиціях влади особливо на Сході України.

«Негативно до введення віз з РФ ставляться ті, хто живуть недалеко від кордону та ті, хто живе радянськими цінностями про «велики братські народи» , – вважає директор соціологічної служби Рейтинг Олексій Антипович. – Хоча запровадження віз не погіршить і без цього погане ставлення до української влади умовного біло-блакитного електорату на Сході України. А от серед мешканців, які підтримували колишній «помаранчевий» електорат, влада б тільки покращила свої позиції».

Економісти в свою чергу звертають увагу на фінансові наслідки введення віз з Росією. Лише через системи грошових переказів з Росії до України приходить до 20% від загальної суми переказів з-за кордону. Це ще не враховуючи ті гроші, що українці завозять з України без декларування. Так, українцям дозволяється не декларувати завезення з Росії до $10 тис, в той час, коли з Євросоюзу можна завозити без екларування лише до тисячі доларів.

«Наші трудові мігранти в Росії працюють не лише у Москві, а вахтовим методом в Тюмені та на країній півночі, – каже економіст Олексій Лупоносов. – Вони заробляють досить великі кошти, не менше, ніж наші мігранти з ЄС. Я оцінюю перекази та гроші з Росії в порівнянні з переказами з країн-ЄС десь 50 на 50. До того ж, там достатньо компаній, які не поділяють політику Путіна та ставляться до українців пристойно. Чому ми мусимо позбавити їх такої можливості?»

Він наводить простий приклад нерівномірності доходів між росіянами та українцями. Якщо середній рівень зарплати на заводі Рошен в Києві складає 8-9 тисяч гривень, на аналогічній посаді на заводі Рошен в Ліпецьку платять від 30 тисяч рублів (понад 12 тис. грн за поточним курсом).

«Якщо російська влада почне висилати наших трудових мігрантів та додому повернуться хоча б півімільйона наших громадян, боюся навіть думати про наслідки. Ці люди в тій чи іншій мірі асимільовані в Росії, значна частина з них поділяє політику Путіна по відношенню до України. Поки вони там – вони латентні та не несуть загрози нам, а по приїзду додому можуть стати мережею агентів всередині України», – вважає Лупоносов.

Час на підготовку

Ініціатори запровадження віз наполягають на необхідності зміцнити обородноздатність України. Політолог Володимир Фесенко нагадує, що Андрій Парубій міг би ініціювати цей закон коли очолював Раду національної безпеки та оборони. Але тоді влада обмежилася запровадженням обмежень при перетині кордону для росіян (виключно по закордонним паспортам) та введенням «чорних списків», які закрили шлях до України одіозним діячам путінського режиму. Тепер же «Народний фронт» дедалі більше працює на войовничу риторику, аби не втрачати електоральні позиції.

«Коли Парубій зрозумів, що голосів може не вистачить, а провалювати власну інінціативу не захотів, він просто проігнорував порядок денний. Це його особиста ідеологічна позиція, він був нацоналістом і залишається ним. В такий ситуації хто першим робить крок, той програє. От коли це зробить першою Росія, тоді можна буде це зробити», – пропонує Фесенко.

Поки ж в Росії залишаються тисячі робітників з українськими паспортами, обсяги економічного співробітництва між країнами б’ють антирекорди. З 2014 року обсяги лише аграрного українського експорту в Росію скоротилися з майже 30% до 2%, а загальний імпорт з Росії в 2015 році зменшився з 19,9% до 10,1%. Але рух до Євросоюзу рано чи пізно змусить Україну ускладнити правила перетину кордону, та й економічне співробітництво зменшуватиметься і надалі. Проте, тривалі дискусії в середині України про необхідність запровадження віз дозволять нашим громадянам визначитися та підготуватися до змін.

«Зрозуміло, що візовий режим в чомусь ускладнить рух як наших громадян в бік Росії, так і їх громадян в бік України. Але ми завжди пристосовуємося до нових обставин, що показали останні два роки, тому і тут якихось суттєвих проблем не виникне», – оптимістично підсумовує Антипович.

Ілля Лукаш