Краще б люди грали в футбол, ніж воювали

«Після багатогодинного несення чергування зі зброєю в руках ти думаєш лише про те, як би трохи поспати, а не тренуватися», – каже солдат ВСУ Олександр Демченко на тлі снарядів, що розриваються навколо нього, повідомляє AFP.

Незважаючи на важкі умови служби, багато хто з військовослужбовців грає в м’яча прямісінько недалеко від лінії фронту. На черевиках деяких із них залишився бруд із міста Курахове – населеного пункту, де живе 20 тис. осіб, які перебувають у 20 км від лінії вогню. Територія навколо цього населеного пункту нагадує поле битв, адже на захід від нього розташована фактична столиця сепаратистів – місто Донецьк.

Команди, з якими грають солдати, складаються з місцевих жителів і спортсменів, які підтримали проєвропейську революцію в Києві. «Наш рівень гри значно нижче, ніж у місцевих спортсменів. Але наша мотивація вище», – посміхаючись, каже Демченко.

Солдати 10-ї штурмової бригади не мають телевізора або радіо, але, незважаючи на це, вони знають про матчі Євро-2016 і про поразку української збірної. Україна стала однією з перших команд, що вилетіла з європейського турніру, так і не вигравши в жодного зі своїх суперників. Тоді багато хто з солдатів почали вболівати за збірну Ісландії, яка шокувала уболівальників всього світу.

«Вони духовно близькі до них. Ісландські футболісти – справжні бійці», – каже Демченко.

Одягнений у зелену форму команди міста Курахове, гравець Григорій каже, що у грі з солдатами головне – не перемога. «Кожен відчуває вплив війни, ми на лінії фронту відчуваємо це особливо. Футбол відволікає нас від війни», – говорить він.

Із ним згоден і боєць із псевдонімом Ураган, який одягнений в українську вишиванку. «Перемога тут не важлива. Грою ми перериваємо жителів від війни і жахливих умов життя в цьому місті», – говорить він.

Турнір завершився перемогою однієї з місцевих команд (всього в турнірі брали участь 17 команд). Пенсіонерка Любов раділа фіналу, адже вона доглядає за полем, де грають солдати і мирні жителі. «Набагато краще грати в м’яча, ніж воювати. Я хотіла б, щоб тут було більше таких матчів», – каже жінка.

Солдат Демченко Не проти зіграти в футбол із проросійськими сепаратистами з Донецька, як колись зіграли англійці та німці під час Першої світової війни, залишивши тимчасово зброю і війну.

«А чому б і ні? Вони такі самі, як ми. Такий матч був би кращим рішенням донбаського конфлікту», – підсумував він…

Асіф Алієв