Михайло Добкін: чому фанат “Беркуту” досі на волі

Є питання, на які досі людство так і не знайшло відповіді. Наприклад, чи одні ми у всесвіті, хто вбив Джона Кеннеді або чому Михайло Добкін досі на волі?

Адже, здавалося б, людина, яка фігурувала в десятках різноманітних кримінальних схем і відкрито зазіхала на територіальну цілісність України, мала постати перед правосуддям. Однак, хай хоч які є докази, ще нікого, хто має великі гроші, в нашій країні так і не посадили…

Після того, як 13 липня 2017 року у Верховній Раді зняли депутатську недоторканність із Михайла Добкіна, могло здатися, що в його справі намітився прогрес. Як і в 2014 році, Михайла Марковича звинувачували у державній зраді, додавши ще й дерибан 78 га земель у Харкові.

Однак, як це у нас часто буває, постійне затягування та клоунада перетворили судовий процес на фарс. На внесення застави за Добкіна колишні регіонали щедро виділили 50 млн грн., після чого стало очевидно, що його справу поступово замнуть.

Украй малоймовірно, що впливові покровителі не поскупилися на таку суму винятково з почуття солідарності з колишнім соратником.

Незважаючи на те, що Добкін ніколи не входив у головну політичну обойму країни, в кращому разі граючи роль васала режиму на периферії, його риторика зараз украй важлива як для колишніх регіоналів, так і для російських агентів впливу. І з цим навіть людині його калібру цілком під силу впоратися.

Поведінка Добкіна завжди була настільки провокативною, що коли на Майдані гинули люди, він, сидячи у футболці «Беркут», збирав круглі столи з сепаратистами різного розливу, голосно називаючи протестувальників «веселими клоунами» і «виродками».

Саме тому, коли «регіоналівський» цирк спішно покинув Україну, деякі особливо твердолобі клоуни все ж таки вирішили залишитися. І тут, нарешті, у Добкіна з’явилася можливість отримати довгоочікувану пальму першості. Чи то через неможливість покинути межі Батьківщини, чи то розраховуючи на підтримку з-за кордону, однак із решти поплічників Януковича в Україні саме Михайло Маркович донині дозволяє собі найбільш різкі висловлювання.

Незважаючи на тонни анекдотів і сатири, присвячених комічному образу екс-регіонала, про Добкіна з часом почали забувати. Все ж таки, коли в країні війна, людям стає не до клоунади. Однак після недавньої суперечки з нардепом Осуховським, коли Добкін у грубій формі сказав своєму візаві «закрити рота», екс-мер Харкова вкотре голосно нагадав про себе. Причому, на хвилі знову здобутого в ЗМІ успіху, Остапа, що називається, понесло.

З екранів телеканалів колишня довірена особа Януковича в Харківській області називав військовий конфлікт на Сході України «громадянською війною». Після чого Михайло Добкін із мученицьким виразом обличчя видав тираду про те, що наступний президент України «повинен поїхати в Донецьк, Луганськ і Сімферополь» – для чого, щоправда, так до пуття не пояснив…

Проте подібні думки передбачувано не викликали розуміння як у зали, так і у гостей студії, від чого на адресу Михайла Добкіна спершу полетіли стандартні жарти про «дебільні тексти», а пізніше і прямі погрози рукоприкладства.

Передбачувано, що після скандалу в ефірі Добкін не зупинився на досягнутому, вирішивши закріпити сумнівний успіх у себе в Твіттері з допомогою жартів у стилі «аншлаг-аншлаг». Спробувавши блиснути іскрометним гумором, політик щиро здивувався незрозумілим для себе українським словам, уточнивши, що це не лайка.

Про існування такого терміну як «полонізм», судячи з усього, Михайло Маркович також не знає. І щоб максимально спростити ситуацію, захисник російської мови просто називає все, що не розуміє, «якимись матюками».

Зрозуміло, спостерігати за Добкіним як за медійною фігурою весело і кумедно. По суті, своєю поведінкою він схожий на політичного динозавра, який не розуміє, що фактично позбавлений у великій політиці майбутнього.

Проте відчайдушно кинуті ним фрази в спробі повернути до себе інтерес, створивши інфопривід, можуть мати негативні для країни наслідки.

Задовольняючись роллю так званого «корисного ідіота», відведеною йому російськими політтехнологами, Михайло Добкін служить барометром для більш обачних проросійських сил, що зачаїлися в Україні після втечі Януковича. Адже якщо навіть такий недалекоглядний політик може дозволити собі вести відкриту антиукраїнську діяльність, не побоюючись відповідальності, то що ж завадить більш серйозним фігурам повернутися в «політичну обойму»?

Євген Ігнатенко