Закарпатська пам’ятка Орбана для НАТО

Новий уряд Угорщини, сформований Віктором Орбаном, нагадав про проблеми Закарпаття, прийнявши спеціальний меморандум. Даний документ – це класична пам’ятка в дипломатичному сенсі. І, власне, на засіданні угорського уряду було зазначено, кому ця пам’ятка адресована, – генсекові НАТО і керівникам урядів всіх держав, що входять в цей альянс.

Умовно цей документ можна назвати Закарпатської пам’яткою Орбана або Закарпатським меморандумом Орбана.

У зв’язку з появою даного документа слід виділити кілька особливих моментів.

1) Безсумнівно, що даний меморандум – це послання керівництву України, що для офіційного Будапешта всі питання, раніше підняті щодо угорців Закарпаття, не залишилися в минулому разом з виборами. Навпаки, новий уряд Орбана демонструє, що тема Закарпаття пройшла черговий етап інституціоналізації в угорській зовнішній політиці, виведена на якісно новий рівень.

2) Закарпатський меморандум Орбана виглядає не просто як пам’ятка для НАТО і держав-членів. Це нагадування виглядає як звернення, сказане з жорсткою тональністю.

Тобто, новий угорський уряд гранично чітко і недвозначно наполіг на своїй позиції щодо політики українського керівництва в питаннях Закарпаття, угорської діаспори в Україні.

Однозначно, що це не ультиматум. Разом з тим, підкреслено жорстка чіткість позиції, яка з’явилася на тлі міжнародної критики, – це щось, що за своєю суттю близьке до ультимативності.

3) Згаданий меморандум – це ще один крок на шляху становлення нової угорської великодержавності. Тому що подібні пам’ятки з жорстким позначенням позицій одних держав щодо ситуації на території інших держав – це одна з характерних ознак поведінки великих держав минулого в міжнародній політиці. Це було проявом якості, званої «експансіонізмом». І це було звичайною практикою міжнародної політики ще в першій половині і середині 20-го століття. Примітно, що становлення нової угорської великодержавності багато в чому відбувається як спогад Тріанонського договору 1920 року, який піддав репресіям великодержавне Угорське королівство.

Те, що відбувається зараз в угорській політиці, можна назвати спогадом про Тріанон, але з легким нальотом ревізіонізму. Це означає, що відроджується дух великодержавності, але членство в ЄС і НАТО не дозволяє офіційному Будапешту реалізувати свою зовнішню політику через територіальні претензії, за допомогою силових методів втручання у внутрішнє життя інших країн. І завдяки цьому ситуація на Закарпатті виглядає якісно іншою, ніж була ситуація в Криму і на Донбасі в контексті відродження великодержавності Росії.

4) За допомогою меморандуму офіційний Будапешт демонструє, що у нього є своя сильна зовнішня політика, специфічна, відмінна від політики ЄС і незалежна від офіційного Брюсселя. Це те, що зазвичай є однією з основ самоповаги людей і народів.

Збільшується список претензій ЄС до політики уряду В. Орбана, а угорський уряд до списку відповідних претензій додав тему Закарпаття та угорців в Україні.

5) Закарпатський меморандум Орбана не може не бути одним з політичних інструментів, який допоможе правим силам на виборах в Європарламент в травні 2019 року. У цьому контексті, згаданий документ – це інструмент не тільки для угорських правих сил в Угорщині і за її межами. Він може виявитися корисним для правих в інших державах Центрально-Східної Європи та Балкан.

Чим більше місць праві отримають в новому складі Європарламенту, тим більш сприятливими будуть обставини для керівництва Угорщини, Польщі та ряду інших країн в їхніх спорах з ЄС.

6) Політика уряду Орбана щодо Закарпаття та угорців в Україні спрямована на посилення лідерського статусу Угорщини в східній частині Євросоюзу.

7) Згаданий меморандум угорського уряду може стати причиною того, що і політика Румунії, Польщі та ряду інших держав щодо України буде ставати більш жорсткою. Прогресуюча солідаризація цих держав в їхніх відносинах з офіційним Брюсселем може включати солідаризацію по темі національних меншин в Україні.

Станом на сьогодні: Закарпатський меморандум Орбана в реальній політиці (як мінімум) означає, що несприятлива для українського керівництва з боку уряду Угорщини політика не пом’якшиться. Швидше за все, доведеться йти на поступки вимогам Будапешта.

Володимир Воля, політичний експерт, спеціально для «Політеки», 22 травня 2018