У справі також фігурують екс-заступник міністра внутрішніх справ Сергій Чеботар та представник фірми-переможця тендеру з постачання рюкзаків харківський бізнесмен Володимир Литвин.
Олександр Аваков добу перебував у СІЗО. 1 листопада Солом’янський районний суд Києва відпустив його під особисте зобов’язання.
Аваков-молодший вважає справу політичною. Заперечує причетність свого сина до розтрати бюджетних коштів і міністр МВС.
Тарас Загородній, керівний партнер Національної антикризової групи:
– Із заяв «Народного фронту» випливає, що всі інтриги навколо так званої «справи про рюкзаки» вони приписують Петру Порошенку. Однак тут може бути й не один гравець. Хто грає у цю гру – невідомо. Може, хтось із оточення президента, може, є закордонні гравці.
Не виключаю, що можуть бути замішані США, бо мають великий вплив на НАБУ. Бюро два роки не займалося цією справою. Ніхто не чіпав ні сина Авакова, ні інших фігурантів. Їх не викликали до суду чи на допити. Тобто слідчих дій не здійснювали.
Раптом, коли зростає напруга у державі через протести перед Радою, Міхеїла Саакашвілі та Мінські угоди, НАБУ прокинулися. З цього слідує, що за сина Авакова вони взялися невипадково. З Бюро або домовилися, або на них натиснули, й виявилося, що не такий це й незалежний орган, яким хоче здаватися.
Хай там як, усі подумали, що за цим стоїть Порошенко, який хоче на другий президентський термін, а з нинішньою Верховною Радою він для нього дедалі примарніший. Якщо усуне «Народний фронт» від обійманих посад, то матиме більше влади, а отже, і більше шансів бути обраним удруге.
Справа набиратиме обертів. Це як пожежа. Її придушили, але ніде вона не поділася. Бо ті, хто за цим стоять, перейшли червону лінію. В українській політиці існує негласне табу, яке поширюється на сім’ю та дітей. Для українських політиків єдине святе – сім’я. Ніхто й ніколи на родину руку не підіймав. Цього негласного правила дотримувалися навіть «регіонали».
Якщо уважно придивитися до опозиціонерів, яких саджала «Партія регіонів», сім’ї не чіпали. Навіть коли Юрія Луценка відправили за ґрати, його родина продовжувала займатися бізнесом. Зараз це негласне табу порушили.
Якщо справа дійде до суду, довести провину Авакова-молодшого буде важко. Лише багато галасу й крику нароблять. Із наявних записів зрозуміло, що очевидного злого умислу в його діях не було. Вони не обговорюють «відкати», завдання шкоди державі. Йшлося просто про постачання.
Складу злочину там немає. Та й юридично Олександр Аваков ніяк не прикріплений до цієї справи. Є Володимир Литвин та Сергій Чеботар, які конкретно мали стосунок. Це свідчить про те, що ініціатори справи знали, яку реакцію вона викличе. Передовсім в Авакова та політикуму, щоб оточити Порошенка ненавистю.
Арсен Аваков залишатиметься на посаді міністра внутрішніх справ. Він досить серйозна фігура в українській політиці. Володіє потужними силовими і фінансовими ресурсами. Контролює багато сфер. Без нього президентська вертикаль, як без однієї руки. Це особливо видно щодо протесту під Верховною Радою. Протест дратує Банкову. Хай там як вони намагалися применшити його значення, говорячи, що Саакашвілі нічого не вирішує, та й людей там мало, однак намети стоять, ніхто не може їх прибрати. Аваков не хоче підставлятися. Щойно він зробить крок, спрямований на знищення цих наметів, стане першим, кого звільнять, бо зроблять крайнім. Він це чудово розуміє, тому схилятиметься до того, щоб нічого не робити й дивитися, чим це закінчиться.
До того ж відставка Авакова може призвести до розпуску парламенту, а відповідно, до позачергових виборів. Цього точно не хоче «Народний фронт» і поки що не хоче БПП.
Андрій Бузаров, адвокат, політолог-міжнародник:
– Коли намагаються впливати на сина, для будь-якого батька – це неприємно. Така некоректність та брутальний підхід, який використали у цій справі, характерні для міжособистісної внутрішньополітичної боротьби в Україні.
Зовнішній фактор тут повністю відсутній. Якби у цьому були зацікавлені ззовні, наприклад Сполучені Штати Америки, вони б використовували зовсім інші, більш гуманні, методи. Для впливу на міністра МВС могли б викликати до себе чиновників на співбесіду, зробити це за допомогою дипломатичних методів чи озвучувати свою позицію через українських експертів, які симпатизують США.
Ініціювати подібний скандал могли особи з оточення президента Петра Порошенка, які незадоволені міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. В Україні є політики, яким невигідно, щоб він був на своїй посаді. НАБУ – незалежний орган, і впливати на нього складно, навіть людям з оточення президента. Але у цій справі є один фактор, який вказує на штучний характер створеної проблеми.
Справа з закупівлі рюкзаків для Нацгвардії декілька років пролежала в архіві, лише зараз її раптом дістали, відновили й почали проводити необхідні слідчі дії, які могли провести ще два роки тому. Хто за цим може стояти, поки не відомо. Це можуть бути абсолютно різні люди.
Зрештою, так звана «справа рюкзаків» б’є по іміджу не міністра МВС і не президента, а України загалом. Коли в умовах війни та важкої економічної ситуації починається міжособистісна боротьба, це аж ніяк не на користь українській владі та міжнародному іміджу України, оскільки всі наші партнери уважно стежать за цими подіями.
До відставки Арсена Авакова все ж таки ця ситуація не призведе. Впродовж років, що він очолює МВС, було дуже багато приводів для цього. Були питання щодо розслідування деяких справ, низька робота правоохоронних органів та інші. Але жодного приводу для його відставки не використали.
Строки цієї справи зараз важко спрогнозувати. Однозначно її не закриють. Швидкість залежатиме від професіоналізму та неупередженості роботи НАБУ.
Арсен Аваков навряд чи впливатиме на слідство через свої ресурси. Але може вплинути на суспільно-політичну ситуацію в Україні. За характером він досить жорсткий. Такі речі не пробачить особам, які стоять за цим інцидентом.
