Андрій Павловський про земельний референдум, пенсію у 63 роки та олігархічний консенсус (відео)

– Ви двічі були депутатом від всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Ви можете охарактеризувати Юлію Володимирівну, якою вона є в житті, не на екрані?

– До чого сьогодні йде ВО «Батьківщина»? До чого закликає Тимошенко всередині вашого об’єднання?

– Закликає до порятунку України – Батьківщини у широкому сенсі цього слова. Адже процеси, які відбуваються, можуть призвести до втрати державності: війна на Сході, важка економічна криза, недолугі дії нинішніх «реформаторів».

– Як рятуватимете?

– Нещодавно відбулися збори ініціативної групи, де вирішили розпочати підготовку до проведення всеукраїнського референдуму щодо продажу української землі. Дізнаємося думку людей, чи хочуть вони розпродажу землі.

– До вас ще долучилася Асоціація фермерів і приватних землевласників України?

– Так, на чолі з паном ІваномТомичем. ВО «Свобода» також підтримало підготовку проведення референдуму.

– У 2008 році Юлія Володимирівна ініціювала законопроект про вільний ринок українських земель, який було згадано у Меморандумі із МВФ від 31 жовтня 2008 року. Чому тоді не порушували питання і не говорили про референдум?

– Тоді прагнули до цілковитого продажу землі на безконтрольний ринок політичні сили Януковича та Ющенка. Тому уряд запропонував, щоб такий ринок існував, проте обмежений державою і контрольований державою. Якщо у фермера було б бажання продати землю, то продавав би її у державний земельний банк.

А те, що зараз пропонують, – зовсім не те ж саме. Фактично дозволять іноземцям та решті купувати нашу землю.

– Але ж у тому законопроекті теж могли дозволити продавати іноземцям і не громадянам України?

– Різниця у тому, що це б контролювалося українським урядом. А наразі ми цього права позбавляємося. Тому потребуємо референдуму – дізнатися волевиявлення людей. Міф – що ринок геть вільний від держави. Будь-який економіст скаже, що всі ринки регулюються державою, зокрема, перш за все, земельні ринки.

Наприклад, у США є продаж землі, але не так, що сільгоспземлю можна продати під будь-які потреби. Якщо вона призначена для оброблення, так надалі і буде при продажеві. Якщо є інша мета – питайте владу штату дозволу на це тощо.

Зокрема, у Канаді, ринковій державі, 92% сільськогосподарської землі належить державі. Агрохолдинги, фермери орендують землю.

– І цей досвід захистить українських селян?

– Безумовно. Якраз «Батьківщина» наголошує на тому, що треба використовувати позитивний досвід нашого західного сусіда – Польщі, де успішно зараз працює 2,5 млн сімейних фермерських господарств. В Україні – менш як 40 тисяч. І більшість яблук в нашій країні привезені з Польщі.

Що мене особисто вразило найбільше: полякам, котрі мають у 3-4 рази більші зарплати за нас, пообідати у кафе коштує утричі дешевше, ніж у Києві. За приклад візьмімо капусту, яка утричі дешевша, ніж в Україні. І чим це можна пояснити?

– Нещодавно на своїй Facebook-сторінці ви написали «Печерський суд Києва засудив батька чотирьох дітей до 2,4 року позбавлення волі за те, що він цупив шоколадки Roshen із магазину. Поцупив шоколадку – в тюрму. Поцупив мільярди – у Верховну Раду». Ви настільки розчарувалися в політиці і політиках?

– Я розчарований, як кожен із наших громадян, в українському правосудді. Голодну дитину, яку поцупила шоколадку Roshen, відправляють одразу до колонії. Коли відомий олігарх із державного бюджету цупить мільярди – його запрошують обиратися до Верховної Ради, а то й більше – у президенти.

Покарання за злочин має бути співставне вині. Зокрема, батько, який поцупив смаколики, ціна котрих 250 грн, має відбути 2,4 року буцегарні.

– Коли вже засудять когось із можновладців? Це взагалі можливо?

– При нинішній владі ніхто не опиниться за ґратами. Вона здобула владу на кулуарних договірняках. Не випадково Петро Олексійович їздив до Відня домовлятися з Фірташем, далі з Коломойським тощо. Поки маємо олігархічний консенсус між найбільшими олігархами, які призначають нам президентів, міністрів тощо.

– Але ж з’явилися незалежні органи – НАБУ, НАЗК, САП…

– Так, є. Але результату ефективності їхньої діяльності ми не бачимо. Когось схопили, відвезли до суду, потім випустили. Лишень спостерігаємо процес. Результату нема.

– Очільники цих відомств наголошують на тому, що їм усього лише бракує Антикорупційного суду. Якщо його створять – решта органів належно запрацюють.

– Ми на утримання лише НАБУ щороку надаємо по 1 млрд грн. Чимала структура, понад 500 слідчих. Вони мали б вже показати якийсь результат. Якщо б нормально працювала Генпрокуратура, то не було б потреби в решті додаткових структур.

– Володимир Гройсман пообіцяв з осені, що понад 5 млн пенсіонерів отримають підвищення пенсій. Звідки, з яких коштів?

– Під розмовами про нібито осучаснення пенсій у жовтні цьогоріч уряд насправді хоче протягнути так звану пенсійну реформу, яка зведеться до значного збільшення мінімального страхового стажу для виходу на пенсію. І раніше ніж у 63 роки на пенсію не вийдеш.

Інший пункт цієї реформи – максимальне обмеження виходу людей на дострокову чи пільгову пенсію.

При опрацюванні чергового меморандуму із МВФ уряд брав на себе зобов’язання максимально обмежити кількість людей, які претендують на пенсійні виплати.

МВФ вказує на проблеми – уряди країн шукають шляхи вирішення. Наш уряд хоче вирішити проблему шляхом скорочення пенсіонерів, а не шляхом детінізації економіки. Проблема не у кількості пенсіонерів, а у збільшенні надходжень до Пенсійного фонду. Маємо практично 20 млн людей працездатного віку, а внески у ПФ сплачує 11 млн людей. Куди поділася половина, пан Гройсман чомусь замислитися не хоче.

– А який має бути оптимальний вік виходу на пенсію?

– Ураховуючи найменшу тривалість життя на європейському континенті – 60 років і для чоловіків, і для жінок. Не хочу ображати жінок, але за статистикою вони на 10-15 років живуть довше за чоловіків.

– Ви задоволені підвищенням мінімальної зарплати до 3200 грн?

– Сам факт її підвищення після трьох років заморозки, з одного боку, популізм. З другого боку – позитивний крок, що розморозили соціальні стандарти. Уряд вчинив хитро тим, що відв’язав базовий соціальний стандарт «прожитковий мінімум» від «мінімальної зарплати», відповідно 1600 грн та 3200 грн. Обман і маніпуляція уряду, що розрахунки йдуть із 1600 грн. Відбулося цілковите нівелювання кваліфікації робітників. Наприклад, лікар і прибиральниця мають рівні зарплати тепер.

– Ціни і тарифи також зросли. Чи пов’язано це з підвищенням «мінімалки»?

– Я бачив напис у приміській маршрутці «вартість підвищено, бо підвищено мінімальну заробітну плату». І так далі.

– Ви писали у Facebook, що влада олігархів збирається скасувати з 2018 року виплату допомоги по догляду за дитиною. Це насправді так?

– Це витік інформації з Міністерства фінансів. Обговорювалися бюджетні видатки на майбутні три роки. У протоколах побачили питання бюджетних видатків на соціальну сферу, зокрема в розділі «Видатки на утримання дитини до трьох років» на 2017 рік надано 221 млн грн, на 2018 рік – 0 грн.

Уряд, вочевидь, вирішив зекономити на допомозі по догляду за дитиною. Швидше за все, у проекті бюджету на наступний рік таких коштів не передбачено.

– Що нам готує новий Трудовий кодекс?

– Звуження прав громадян, які працюють, і розширення прав роботодавців. Були серйозні 59 зауважень Міжнародної організації праці. Людмила Денісова, котра очолює Комітет соціальної політики, 22 зауваження проігнорувала. А вони стосуються дискримінації прав жінок, неповнолітніх, що праця не є товаром тощо. Фактично маємо Кодекс з цілковитою владою роботодавця, ба більше – з окремими нормативними актами підприємства. Це суперечить Конституції України.

– Наскільки реально, що Кодекс у такій дискримінаційній редакції ухвалять?

– Ймовірність чимала, судячи з авторів – Гройсман, Денісова, Папієв – котрі належать до різних фракції, тому можуть отримати 226 голосів.

– А чи реагуватимуть профспілки?

– Профспілки, на жаль, розділилися. Маємо деякі ще з радянських часів, що «заглядають у рота» роботодавцю-власнику. Незалежні профспілки в нас лише зароджуються. Вони виступають різко проти, нагадують про невраховані зауваження Міжнародної організації праці.

У Кодексі про працю є пряме грубе порушення статті 22 Конституції України, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу чинних прав і свобод. Наприклад, буде суттєво розширено та спрощено підстави для звільнення.

– Чому пропускають цей законопроект? Кому він вигідний?

– Лобіюють проект олігархічні клани, великий капітал, який найбільше представлений у фракції БПП, «Народному фронті» й в «Опоблоці». Саме в них найбільші роботодавці України.