Тарас Березовець про дуель Путіна і Трампа та боснійський сценарій для України (відео)

Чи змусять Україну повернути свої території на умовах Кремля, хто і чому із західних лідерів не підтримуватиме Київ та які можливі ризики від дострокових виборів, Politeka.online запитала в політтехнолога й директора компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тараса Березовця.

– Яка ймовірність того, що позиція Дональда Трампа щодо Кремля може змінитися?

З боку Кремля є очікування, що їм вдасться перезавантажити відносини із Вашингтоном у світлі того, що Дональд Трамп вважається сприятливішою кандидатурою. Але росіяни дуже переграли в цьому питанні, возвеличивши свою роль в американських виборах. Настільки захопливо і багато про це говорили, що це наразі стало проблемою для вашингтонського істеблішменту.

Спецслужби США надзвичайно обурені фактом втручання Росії і та її хакерів в американські передвиборчі перегони. Так що попри бажання Трампа перезавантажити відносини із РФ, це вже не так важливо. Сьогодні інтереси Америки полягають у тому, що Росія розглядається як пряма загроза нарівні з Китаєм, Іраном.

Можливі ситуативні певні союзи. Але Трамп дуже чітко триматиме себе в рамках. Може використати Путіна для боротьби з ІДІЛ у Сирії. Але це не означатиме, що він забуватиме неприємні речі, які Росія чинила проти Америки протягом останніх десятиліть.

– Наскільки тоді правдивими були передвиборчі обіцянки Трампа щодо скасування санкцій проти РФ?

– Є два типи запроваджених санкцій. Перші набувають чинності за рішення президента США як голови виконавчої вертикалі. Вони – найжорсткіші (персональні чи фінансові). Другі санкції запроваджуються рішенням Конгресу Сполучених Штатів.

Трамп може скасувати персональні президентські санкції, запровадженні Бараком Обамою. Такі рішення розглядаються. Проте фінансові санкції проти російського військово-промислового комплексу, економіки Росії зняті не будуть.

– Яке місце у зовнішніх пріоритетах Трампа займає українське питання?

– Загострення під Авдіївкою сталося одразу після телефонної розмови Трампа з Путіним. Це означає, що жодних домовленостей не відбулося. Президент РФ очікував, що Трамп пом’якшить санкції, говоритиме про певні приємні для нього речі. Проте нічого подібного не пролунало. Розмова обмежилася формальними намірами. У такий спосіб Путін цинічно намагається схилити Трампа до компромісу щодо України.

Зі свого боку адміністрація Трампа має повний обсяг інформації щодо України, і новий президент США чудово орієнтується в українській ситуації. Не забуваймо, що в Америки є розвідувальне товариство, яке містить 27 різних розвідок. Точно знають, що відбувається на території України.

Тому риторика Трампа як кандидата багато в чому відрізнятиметься від риторики чинного президента. Наразі не може собі дозволити порушувати норми міжнародного права – жодного визнання Криму російським не буде.

– Як сприймають президента України Петра Порошенка у Вашингтоні?

– Треба зважати на логіку адміністрації Трампа, який хоче завершити український конфлікт якнайшвидше. І не тому, що шукає порозуміння з Путіним, а тому, що йому дісталася важка спадщина від Барака Обами.

До того ж традиційні питання, які були важливі для демократів (боротьба з корупцією, дотримання демократії тощо), для республіканців абсолютно не є принциповими. Республіканці принципові у питанні безпеки. Хочуть, аби влада України дала гарантії дотримання безпеки на всій території, щоб якнайшвидше відбувалися реформи.

Ставлення до Петра Порошенка від самого початку є позитивним. Він є одним із небагатьох світових лідерів, з яким Трамп вже мав нагоду поспілкуватися під час телефонної розмови. Та їхня зустріч планується на кінець лютого – початок березня.

Український посол у США Валерій Чалий має прямий канал спілкування з керівництвом Білого дому і новою адміністрацією, і навіть мав особисту розмову з Дональдом Трампом. Це майже унікальне явище.

Улюблені «іграшки» демократів в Україні – Національне антикорупційне бюро, Державне бюро розслідувань – для республіканців наразі не є вирішальними. Вини більше зважатимуть на ефективність загальної ситуації.

Корупція ними розглядається як проблема економічного характеру, що заважає розвитку. Тому сьогоднішня робота чинних правоохоронних структур, МВС, Генпрокуратури, СБУ дає свій результат і це сприймається на відміну від НАБУ, яке має величезне фінансування. Наші американські співрозмовники піддають сумніву ефективність цієї організації. Особливо зараз велика пошана до СБУ, яке активно та успішно співпрацює з американською розвідкою.

– Який варіант може запропонувати Трамп для вирішення конфлікту в Україні?

– Трамп – бізнесмен. А бізнес передбачає певні компроміси, які можуть бути болісними для України. Зокрема, щодо питання амністії. Уже знищено одіозних бойовиків, які насправді нічого не вирішували, а були лишень певною телевізійною картинкою, якими керують російські кадрові військові.

Друге – це проведення виборів на Донбасі. Базовий сценарій, який розглядають на сьогодні американці і який є російською пропозицією, – повернення окупованих Донецької та Луганської областей миттєво до кінця 2017-го року. Для нас це небезпечно. Щось на кшталт боснійського сценарію – перетворення України на аморфну федерацію, що призведе рано чи пізно до краху.

Росіяни намагатимуться реалізувати цей сценарій. Можливо, Америка частково погодиться на такий крок. Проте без згоди України цього зробити буде неможливо. Але ми повинні готуватися до найгірших сценаріїв уже в 2017-му році.

– Де Україні шукати союзників на міжнародній арені?

– 2017-й рік є важким з погляду того, що в Німеччині та Франції відбуватимуться вибори. Наразі бачимо, що несподівано у виборчі перегони між французькою кандидаткою Марін Ле Пен та Франсуа Фійоном втрутився незалежний кандидат Емануель Макрон. За опитуваннями, у другому турі він перемагає обох попередніх кандидатів.

Тому Кремль кидатиме надзвичайні фінансові ресурси на дискредитацію як Макрона, так і Ангели Меркель. Позиція канцлера Німеччини є найпрагматичнішою і вона найбільше наразі відстоює інтереси України.

Тому цьогоріч ми не можемо вплинути на перебіг цих виборів. Росіяни, скориставшись досвідом у США, намагатимуться втручатись в європейську виборчу кампанію.

Маємо розуміти, що позиція Франції хитка і до влади можуть прийти більш праві політики, які сповідують проросійські погляди. У Німеччині ситуація спокійніша, бо Меркель має переважну можливість зберегти за собою посаду.

Угорщина, Чехія, Словаччина зайняли сьогодні відверто проституйовану позицію. Вони готові за фінансові можливості торгуватися своїми цінностями та йти на зустріч побажанням Кремлю.

Щодо Польщі, яка наразі починає не дуже коректно поводитися щодо нас, ми, з одного боку, не маємо вестися на провокації радикалів, з іншого – достатньо зміцнилися і на дипломатичному фронті, і на військовому. Хоча маємо право вимагати пояснень щодо некоректних дипломатичних висловлювань.

– На тлі передвиборчих баталій, навряд чи проблеми України є ключовим питанням для західних лідерів.

 – Наразі є втома від України. Наші союзники більш заклопотані внутрішніми проблемами, тому, звичайно, зменшиться підтримка з боку США,  Франції, Німеччини. Традиційно матимемо підтримку Британії, Канади, Австралії.

Проте маємо розуміти, що цьогоріч ситуація для України на дипломатичному полі ускладниться. Надзавдання – втримати проукраїнську коаліцію в західному світі і не дозволити повернути до складу України окуповані території за сценарієм РФ.

Маємо достатньо агентів Кремля, які сьогодні залучені в українські органи влади. Їхнє завдання – по-перше, політична дестабілізація з виходом на дострокові вибори президента України і парламенту вже цьогоріч. По-друге, сіяти ворожнечу посеред українських проєвропейських сил, щоб виникали сумніви в підтримці західних союзників.

– Чи зможе протриматися нинішня коаліція українського парламенту?

– Не бачу ймовірності дострокових президентських виборів у 2017-му році. Є надзвичайно маленький шанс такого кризового сценарію. Цілком можливо, що у 2018-му будуть дострокові вибори до Верховної Ради.

Вихід депутатів із БПП є більш тактичним, бо в Адміністрації президента є менеджери, які керують іншими технологічними проектами, такими як партія «Наш край». Куди, можливо, і вливатиметься частина фракції БПП. Чимало є позафракційних депутатів, які можуть долучитися до коаліції та підтримувати її.

Якщо ж все ж таки вибору відбудуться у 2017-му, це суттєво зменшить нашу зовнішню підтримку. Західні партнери не підтримуватимуть дострокові вибори.

– Наскільки наша коаліція цементована?

– Немає жодних хитань. Відомо, що у квітні спливає річний термін імунітету уряду Володимира Гройсмана. Є два шляхи: або уряд підтримають, або висловлять недовіру. Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко вже заявила про намір відрядити нинішній уряд у відставку. Це рішення підтримуватиме і «Опоблок», можливо, низка позафракційних депутатів.

Є серйозні зауваження до роботи цього уряду. Викликає серйозне занепокоєння конфлікт між міністром інфраструктури Володимиром Омеляном і чинним прем’єр-міністром, бо пана Омеляна відсувають від оперативного управління потоками і втручання в діяльність міністерства одіозних депутатів братів Дубневичів, яких підтримує Гройсман.

З одного боку, нібито нічого не загрожує уряду, а з іншого – якщо Володимир Гройсман продовжить таку неконструктивну поведінку щодо міністрів, чинної коаліції і не схаменеться, можуть виникнути серйозні проблеми. Проте це не означає, що коаліція розвалиться.

Романія Горбач, Владислав Руденко

Фото: Facebook/Петро Порошенко