ЗМІ: Від криміналу до влади
Життя дітей «успішних бізнесменів» 90х складалось по-різному- хтось ставав на кримінальну стежку батьків, когось відправляли на навчання до престижних закордонних «вишів», а хтось поєднував і те, й інше...
Як пише Антикор, наразі в Офісі Президента вирішується доля одного з таких персонажів, якому вдалось закріпитись на владному Олімпі.
Мова йде про сина нині покійного Заурбека Хромаєва - Тимура Хромаєва. Він встиг побувати в обидвох іпостасях - пізнав, як то бути в ролі рекетира, а згодом отримав престижну освіту і пішов вгору по кар’єрним сходинкам.
Нагадаємо, його батько Заурбек Хромаєв – в свій час був президентом, першим віце-президентом Федерації баскетболу України, очолював збірну СРСР з баскетболу, був головним тренером київських баскетбольних команд, шість років очолював національну збірну України… Це такі собі короткі біографічні дані Хромаєва старшого. Але за досить респектабельною офіційною біографією та іміджем інтелігентної та досить вихованої людини, заслужений тренер України Хромаєв приховує інше – «кримінальне життя». Так Заурбек (в кримінальних кругах «Зурік») являвся близьким другом братів Савлохових, які в 80–их – 90–их роках контролювали одне з найбільших злочинних угрупувань України. З кінця 80–их років «Зурік» вливається в лави банди братів Савлохових де одним з основних його завдань було формування груп рядових бійців ОПГ Савлохова з середовища спортсменів.
В кінці 90–их банди та злочинні угрупування починають зникати як явище, або ж трансформуються у легальні та «напівлегальні» організації стаючи інструментом політичних та владних структур. Після вбивств та «зачисток» кримінальних авторитетів, як Зурік Хромаєв, так і інший «кримінальний світ» починають усвідомлювати необхідність інтелектуального, людського а головне «законного» апгрейду та відходу від використання «м’язів» та «тупих братків – спортсменів» в напрямку легальних схем поповнення «общака» та виведення з тіні злочинних коштів та бізнесу.
Тим часом в Заурбека Хромаєва підростає син Тимур, який в 1991-му році закінчує школу з золотою медаллю. Хромаєв стариший спершу вирішив залучити сина до «рекетирського бізнесу» і по закінченню школи ставить його куратором за збором фінансових надходжень від «кришування» кількох київських ринків.
Та тривало таке життя в Хромаєва молодшого не довго. В 1993 році Зурік Хромаєв вирішив віддати сина на навчання за кордон, – аж в США. Що стало причиною такого рішення достеменно не відомо, та однією з них могло послужити те, що в цей час бригадир Савлохова пред’явив Тимуру Хромаєву, що той не показує всієї виручки від «бариг» та «кладе собі на кишеню» «общаковські гроші». Це було серйозне звинувачення і не від кого не будь, а від авторитета Валентина, який курував Привокзальний ринок. Як вдалось Хромаєвим вийти з цієї халепи незрозуміло та невдовзі бригадир Валентин раптово помер, а Хромаєв молодший діставши свій запилений шкільний атестат виїхав до Нью-Йорку в Union College де благополучно отримав диплом бакалавра економіки в 1997 році.
Після повернення з навчання в Київ, Тимура Хромаєва було не впізнати – з його лексикону зникла «феня», він став більш врівноваженим і спокійним, перейняв американську манеру спілкування, стиль одягу, в нього навіть зник нервовий тік лівого ока та руки, якими він страждав ще з дитинства (видно лікарі в США кращі ніж у нас). А головне – він став по іншому мислити. США та Нью-Йоркська економічна освіта відкрили перед ним новий масштаб світосприйняття, в світлі якого всі його дитячі оборудки в банді Савлохова здавались мізерними та навіть примітивними.
З 1997 року в житті Хромаєва молодшого починається новий виток. Заурбек Хромаєв влаштовує сина на роботу в Міністерство фінансів України використовуючи свої напрацьовані роками легальні та кримінальні зв’язки.
Займаючи керівні посади в Мінфіні, у тому числі начальника управління ринків капіталу, Тимур Хромаєв органічно вливається в схему по викачуванню бюджетних коштів, яка в той час вже починає набирати масштабних обрисів.
В схемі використовуються різноманітні державні органи та держпідприємства – як бюджетні дірки, залучається Нацбанк та різноманітні фінустанови, консалтингові фірми, офшорні компанії та навіть фізичні особи.
Тимур Хромаєв займає тут свою окрему нішу, – так здійснюючи в Мінфіні контроль за реалізацією боргової політики на внутрішньому та зовнішніх ринках капіталу він реалізовує, на той час ще не відшліфовані, «грубі» схеми по відмиванню коштів при реструктуризації боргів зовнішніх державних запозичень.
Тим часом Хромаєв старший починає повільно переходити в тінь свого «обдарованого сина» виконуючи фактично функції сторожового пса, який захищає Тимура від різноманітних проявів агресії, використовуючи залишки власного авторитету.
Останнім, справді значимим вкладом Заурбека в «розвиток» сина, є знайомство Тимура з одним із найвпливовіших російських кримінальних авторитетів Асланом Усояном, який станом на 2010 рік, за матеріалами ряду російських ЗМІ, що базуються на оперативній інформації правоохоронних органів, являвся лідером кавказьких організованих злочинних груп та контролював більшість російських злочинних угрупувань.
Почалась ця «кримінальна дружба» в 1999 році. В вересні Заурбек Хромаєв брав участь в Московському міжнародному турнірі з баскетболу серед ветеранів де грав за збірну Києва і хоча його команда програла у фіналі Мінську, проте Зурік все ж привіз з Москви нагороду, хоча іншого ґатунку. Після фінального матчу, організаторами було влаштовано традиційне застілля для ветеранів в ресторані «Стара Кібітка» (належить Аслану Усояну) де в окремому кабінеті накрили стіл для організаторів турніру. Саме в цьому накуреному кабінеті Хромаєв старший звів знайомство з Асланом Усояном, відомим, як кримінальний авторитет Дід Хасан.
В тому ж році Заурбек Хромаєв організовує зустріч свого сина Тимура з Дідом Хасаном, який в той час переховувався на дачі в Підмосков’ї після затяжної війни з Рудиком Бакінським, яка закінчилась невдалою спробою замаху на його життя.
Переговори Тимура Хромаєва з Дідом Хасаном виявились настільки вдалими, що Хромаєв отримав карт-бланш на відмивання та легалізацію російських злочинних грошей отриманих від підпільного ігрового бізнесу, торгівлі наркотиками та зброєю через вітчизняні фінансові установи. Тимур Хромаєв фактично «ліг» під Аслана Усояна ставши його інструментом у входженні в вітчизняний бізнес та на фінансовий ринок. Хоча Хромаєв виступав здебільшого «шісткою» та «пішаком» російського криміналітету, проте це не заважало йому приховувати справжні прибутки від складних багатоступеневих фінансових оборудок та перераховувати вкрадені у криміналітету кошти на рахунки його компанії «Арта». Чи то від захмарних сум, чи від безкарності в Тимура затьмарився розум, що він вирішив грати з кримінальним світом в такі ігри? Важко сказати, та в 2010 році його фінансовий геній його ж і зрадив.
Після того, як в квітні 2010 року Діда Хасана затримали в аеропорту Бориспіль вітчизняні спецслужби, коли той намагався переправитись в Україну по фальшивим документам, Тимура Хромаєва поставили на лічильник, так, як приїзд в Україну Аслану Усояну організовував саме він (скоріш за все він і здав Діда Хасана щоб уникнути ревізії своєї діяльності). Скільки заплатив Хромаєв щоб відкупитись від російських «урок» не відомо, та те що зараз його група компаній «Арта» жебракує на консалтинговому поприщі та не цурається жодних угод, вимагань та шантажування клієнтів, намагаючись урвати будь-які крихти від чужого пирога, вказує на плачевний фінансовий стан як Тимура Хромаєва так і його дітища «Арта».
Видно російський криміналітет і далі використовує Хромаєва в своїх цілях, тому, що злочинний світ нічого не пробачає і вийти з нього можна лише через ворота Байкового кладовища.
Проте, при будь якому розвитку подій, Тимур Хромаєв лишається на плаву. Колись за рахунок батька, а зараз за рахунок дружини, відомої телеведучої, Марії Ефросиніної, зв‘язки якої з Оленою Зеленською, дозволяють зберігати Хромаєву крісло очільника Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.