Анатолій Гриценко про бандитську логіку Порошенка та прямі переговори з Путіним

Що зараз відбувається у владі, чому Порошенко вже нецікавий, як вирішити питання Донбасу, коли українці стануть заможними, чому зараз кожний рік за п’ять, а також про свої ключові тези як майбутнього президента розповів гість Politeka Online Анатолій Гриценко, лідер партії “Громадянська позиція”

Чому тепер буде 17 членів ЦВК, а не 15

Ви обрали гігієнічне слово “компроміс”. Кого цікавить, 15 їх чи 17? Людей цікавить, щоб був закон, щоб комісія, яка є калькулятором, зафіксувала, кого громадяни хочуть бачити при владі. Ці всі ігрища мають одне прізвище – Порошенко. У Конституції чітко написано, що президент вносить кандидатів до ЦВК. Порошенко знає, що ця комісія вже давно нелегітимна, вона вже фіксувала результати виборів, які можна поставити під сумнів. Проте всі ці ігрища тривають: як розкласти наперстки так, щоб одна людина на прізвище Порошенко, не маючи підтримки на виборах, могла через ЦВК намалювати собі переможний результат.

А насправді, якщо подивитися процедурно, не було можливості зареєструвати альтернативні законопроекти. Все швиденько, бігом-бігом – і “рєбята договорились”. У нормальних правових країнах, де використовуються стандартні процедури голосування, як у нас, питання, хто сидітиме в ЦВК, нікого не цікавить. Люди повинні визначитися, кого вони хочуть бачити президентом, у парламенті, міським чи селищним головою. А якщо хтось хоче гратися в наперстки, то я цього когось попереджаю, що ці речі погано закінчаться.

Чому президент наполягав, щоб у ЦВК була його більшість

Запросіть Петра Порошенка, нехай розкаже. У моєму розумінні це ірраціональна бандитська логіка. Треба бути гарантом Конституції, дотримуватися законів – і все. Я піду на вибори – таких ігрищ ви не побачите й близько, щоб я підтасовував під себе склад комісії. Або це мораль, щира й відверта позиція до людей, або це ігрища: з державними замовленнями, заробляння на крові солдатів, розмови про реформи замість реальних позитивних змін. Коли наближається час іти, президент починає щось вигадувати.

Президент анонсував минулого тижня, що сьогодні говоритиме неочікувані речі

Неочікувано з раціонального й справді корисного для країни було б лише одне: “Я, Порошенко Петро Олексійович, щиро хотів, але не зміг. Я складаю повноваження. Йдіть на дострокові вибори, нехай хтось інший моральний, професійний, патріотичний поведе країну вперед”.

Ось це було б неочікувано та правдиво. А що він там зачитає з того, що йому напишуть, мене абсолютно не цікавить. У президента є кредит довіри після обрання. У Петра Порошенка він був дуже великий та потужний. Я йому тоді говорив: “Петре Олексійовичу, ти можеш стати пам’ятником. Ти отримав відповідальність за справи в країні на кризовому та вкрай складному етапі, та ще й агресія. Ти можеш проявити себе і ввійти в історію, або вляпатися в історію”. Він вляпався.

Зараз, на п’ятому році, коли фактично видно, куди воно йде для чинної команди, це Титанік, виступати з якимись неочікуваними стратегічними речами вже пізно. Перші сто днів президентства в Порошенка було майже 55%, він в усіх областях переміг відразу. Я його привітав та побажав успіхів.

Чиновники сидять тремтять, олігархи розбіглися й дивляться, чим воно все завершиться – тоді й роби, тоді вперед до НАТО, ЄС, Томосу, реформ, ув’язнення трьох друзів, підняття стандартів тощо.

А що він розповідатиме на п’ятому році, коли вже все розвалилося, нецікаво.

Чи потрібні зараз зміни до Конституції, запропоновані президентом

Нам потрібні зміни в країні. Конституція – це надважливий документ, але реальне життя важливіше. Тому для мене важливо те, що відбувається в країні, зі знаком плюс чи знаком мінус. Чи можна записати в Конституцію стратегічну мету – вступ до ЄС та НАТО? Можна, вочевидь запишуть. Але ця стратегічна мета вже записана в чинних документах, які називаються законами, які обов’язкові до виконання.

Чому ми не рухаємося вперед? Бо не може офшорний президент вести країну в ЄС.

Президент, який маніпулює ЦВК, не виконує конституційні вимоги, тримає бізнес, заробляє на крові, сліпотрастовий, який обріс усіма цими схемами, не може вести країну в ЄС. Цьому не вірять, а вірять реальним справам. Хочете? Ведуть! Піднімайте стандарти життя, захист прав та свобод людини, зробіть так, щоби був суд, доступний бідному й багатому, щоб люди свої гроші інвестували в банки і не боялися, що їх вкрадуть. Це наближає країну до ЄС. А те, що ми 100 разів запишемо це в різних законах – не наближає. Справи важливіші для мене, моєї команди та всіх людей, ніж просто гасла, навіть якщо вони й правильні.

Чому виріс рейтинг Порошенка

Це технологічні речі, які мене мало цікавлять. Не змінилася перспектива переобрання Порошенка П. О., в нього шансів немає. Рівень тих, хто ненавидить владу та його як уособлення влади, не змінився. Людям потрібні видовища та хліб. Хліба немає. Додалися видовища, добре організований красивий парад. Люди сприйняли це як ознаку патріотизму, державності тощо. Когось це переконало. Неважливо, що він вкладав у ці дії піар, – люди слухають, що їм розповідають.

Когось переконав Томос, когось – зміна Конституції тощо. Але це стратегічно не змінює суть. Видовищ вдосталь, люди хочуть бачити хліб. Зараз людям скинуть на голову чергове підвищення цін на газ. Ціни ростуть і там і сям: у магазинах, аптеках тощо. Люди це відчувають, їх не обманеш. Освіта, медицина не стають доступнішими. Якщо у когось, не дай Боже, серйозна хвороба, збирають по всьому світу людині на операцію. Люди почуваються в небезпеці – тут треба працювати. Залишилося 6,5 місяців до дня голосування. Владу вже побачили й оцінили для себе.

Якщо запитати людей, як вони ставляться до влади, будуть переважно нецензурні слова. Нехай вони запитають, а потім вийдуть із щорічним посланням.

Чи можуть США зняти санкції з РФ, якщо Україна не вирішуватиме з нею конфлікт

Я мав тривалу розмову з Куртом Волкером та іншими людьми, які справді докладають зусилля. Нам треба підтримати міжнародну присутність, щоб швидше спонукати Кремль до припинення агресії та мирного вирішення конфлікту. У цьому сенсі Курт Волкер та інші абсолютно послідовні. Наших партнерів бісить те саме, що й нас із вами. Коли говорять одне, думають друге, а роблять третє, коли обманюють громадян України, а тепер іще й обманюють іноземних партнерів, коли записують якесь зобов’язання, а потім його не виконують.

Усі вже стомилися, тому проводять зустрічі з потенційними переможцями виборчої кампанії: якою буде Україна за вашої команди, як ви будете вирішувати ті чи інші питання тощо.

Буде чітко проведено лінію національного інтересу України, за яку не ступить ніхто. Між лінією Америки, Європи чи Китаю та нашою є простір для пошуку взаємно вигідних домовленостей. Якщо немає взаємної вигоди, жодних домовленостей бути не може. Ключове, що відрізняє нашу команду від того, що роблять зараз – якщо ми домовимося, то це буде зроблено 100%. А зараз погоджуються на будь-що, а потім не виконують. Брешуть і людям, й іноземним партнерам. Таких спокійних людей, як Курт Волкер, важко вивести з себе, але навіть вони показують, що годі вже.

Чи має Україна вести прямі переговори з ватажками псевдореспублік та що про це думає Курт Волкер

Треба розуміти стратегічне завдання для країни та для нашої команди. Ми повинні забезпечити, – а отже, створити умови, – не короткострокового перемир’я, яке періодично переривається на обстріли. Гинуть військові та цивільні, це триває так довго після підписання угод, що говорити про можливість такого миру не доводиться.

Нам потрібен тривалий мир, коли ми зможемо спокійно об’єднати те, що було в нас вкрадено, на новій економічній базі, під прапором України, щоб там не було російського рубля, ФСБ тощо, щоб ми жили спокійно.

Якщо для цього потрібно провести переговори з кимось, із будь-ким, отже, їх буде проведено, але не треба ілюзій. Плотницькі, захарченки, пушиліни – ці прізвища не значать нічого. Ми маємо розуміти, що рішення про агресію ухвалювали не вони, тому й рішення про припинення агресії ухвалюватимуть не вони. Це підтанцьовка, яку зачищають. Рішення ухвалювали в одному кабінеті – в Кремлі.

Зараз тривають усі ці переговори – воно щось дало? Ні, бо немає принципового рішення. Тут важлива співпраця з ЄС, Британією, Америкою та іншими державами, щоб це спонукало Росію до припинення агресії, щоб у нас був спокій та мир. На досягнення цього завдання працює політика, дипломатія, економіка, санкції, посилення безпеки та багато інших факторів.

Тут має бути мудрість президента, бо він верховнокомандувач та дипломат, відчуває настрої людей та знає, що буде сприйнято українцями як гідні умови, а що – як капітуляція.

Треба пройти цей складний шлях, але з досягненням тієї мети, про яку я сказав. Це можливо тільки після завершення виборів. Із командою Порошенка йти на стратегічні домовленості не буде ніхто.

Про можливість проведення переговорів нового президента з Путіним віч на віч

Це не дасть результату. Ми пробували це з досвіду прямого та непрямого спілкування Меркель, Олланда, Порошенка, Макрона, Трампа та інших. Путін іноді виявляє бажання шукати рішення, а наступного дня каже “іхтамнєт”, “гражданская война”, “путч” тощо. Ще не дотиснули настільки, щоб вони були готові шукати рішення. Двосторонні переговори з ким завгодно не дадуть результату. Якби дали – вже давно поїхали б та підписали б. Важливо, щоб за столом переговорів були не лише Україна та Росія, а й наші іноземні партнери, які потужні економічно, дипломатично тощо.

Про “нормандський формат”

Немає ілюзій, він не живе проблемами України. В світі ніхто не прокидається з думкою, що ж зробити для України. У кожній із держав є купа власних проблем. У них теж є вибори, теж є бізнес, інтереси якого тиснуть на владу. Світ у цьому сенсі не такий моральний, чесний та ефективний, як ми того хочемо. Багато серед тих, хто приїздить до нас, цілується і обіймає, людей, які забули про Україну, бо в них багато своїх проблем. Що треба?

• Щоб ми самі цього хотіли;
• Щоб українська влада мала довіру та підтримку людей.

Порошенко може їздити куди завгодно й розповідати про свої реформи, але тут живуть посли, які все бачать, їм локшину на вуха не повісиш.

Коли ми сильні духом, економічно, об’єднані, посилюємо свою безпеку й показуємо зуби там, де треба, робимо позитивні кроки, які переконують наших партнерів, що ми на правильному шляху, цей шлях приведе до того, що нас поважатимуть у світі, Україна триматиме слова та її інтереси враховуватимуть усі – тоді це буде швидше. А коли влада провалюється, обросла офшорами тощо, то вона на гачку, закриває ворота та може здавати інтереси України. Треба обирати тих людей, які не будуть на гачках, яким не можна закрити рота, на яких не можна натиснути, щоб вони здали інтереси України.

Які політики найближчим часом можуть підтримати Гриценка

Усі повідомлення про призначення в штабах я публікую у себе в Фейсбуці. Питання про те, хто очолив виборчий штаб, не вирішено. Але моя позиція не змінилася. Ми повинні йти об’єднаною командою. Я спілкувався з Віктором Чумаком, партією “Сила людей”, щоб знайти порозуміння. Ми щирі в цьому сенсі. Але треба враховуючи фактор часу. Якщо раніше ми могли говорити теоретично про якісь меморандуми, декларації тощо, то зараз стрілка рухається лише в одному напрямку.

Коли ми бачимо, що той же Порошенко через адмінвертикаль розгорнув все, то усвідомлюємо, що настав час ухвалювати рішення та рухатися вперед. Ми будемо вдячні всім, хто підставить плече та стане поряд. Це відповідальність не за вибори, перемогу, проведення Анатолія Гриценка на Банкову тощо – це відповідальність за країну, щоб вона не летіла в прірву, щоб відповіді на питання про мир, корупцію, чесні вибори, захищені бізнес та власність людини, здоров’я тощо вирішили якнайшвидше.

У тій силі, яку ми сформували, зараз дві політичні команди: “Громадянська позиція” та “Народний контроль”. Я вдячний політсилі “Альтернатива”, яка згорнула свою діяльність та вступила в нашу партію. У команді Єгора Фірсова є дуже багато цікавих людей. Ми ведемо переговори та консультації паралельно з роботою з іншими партіями. Я звертаюся до “Самопомочі”, “Сили людей”, “Демальянсу”, “Хвилі” Чумака та всіх інших партій і громадських об’єднань та діячів різних калібрів, як, наприклад, Святослав Вакарчук – ми повинні об’єднатися та разом змінювати країну. У цьому сенсі ми рухаємося абсолютно логічно та послідовно.

Це не просто президентські вибори, це інтенсивна робота на п’ять чи більше наступних років. Рік за п’ять за фізичними та психологічними зусиллями, але це треба зробити.

З етичних міркувань я не хотів би говорити замість колег. Ми спілкуємося, дуже симпатичні люди в складі “Самопомочі”, деяких я щиро підтримую. Тобто ми ідеологічно близькі. Коли визначаться, вони про це самі скажуть.

Ключові тези як кандидата в президенти

Відновити довіру морально, ввімкнути можливості – їх іще називають соціальним ліфтом – щоб кожна дитина не шукала потім щастя в Португалії чи Підмосков’ї, а могла себе реалізувати у власній країні. Якщо вона має мораль, розум, державницьку позицію – нехай іде до влади, щоб там не сиділи пашинські з розенблатами, а були справді відповідальні люди. Щоб держава стимулювала роботу бізнесу, а бізнес дасть відповідь на всі питання – від пенсій, зарплат, підтримки слабких – до гідної освіти, науки, промисловості, бо без цього не буде країни.

Ми відпрацювали всі механізми: що зробити, щоб відновити довіру до суду, як знизити корупцію до 10%, як у багатьох країнах, щоб вона стала аномалією, а не нормою. Якщо б нагорі був не олігарх, а достойна команда, піраміда одразу перетворилася б на трапецію.

Я не Порошенко, щоб займатися мікроменеджментом, я обираю сильних людей на сильні ділянки, даю їм стратегічне завдання та час – вони працюють, а потім звітують. Президент може багато, але саме команда робить усю справу.

Ми обираємо на ключові посади по декілька людей, щоб не помилитися, розробляємо план дій, хто й що робитиме з оборони, фінансів, внутрішньої безпеки, щоб не кришували тіньовий бізнес, не прослуховували наші з вами телефони, не валили економіку, розслідували справи тощо. Це залежить від президента, а далі працює команда.

До 31 березня ми представимо міністра оборони, міністра закордонних справ, голову СБУ, генпрокурора, голову Нацбанку.

Нагадаємо, пропагандисти Кремля активно піарять Тимошенко, в соцмережах заговорили про зраду.

Як писала Politeka, відмінний вибір: відома журналістка стала прес-секретарем Гриценко.

Також Politeka писала, що лякає реваншем, але покриває олігархів: журналіст розповів про таємну “змову” президента.