Микола Томенко про вибори в Раду та боротьбу за президентство
Закон про вибори
Кабінет міністрів вирішив посилити закон про вибори. Є три особливості цього рішення. По-перше, уряд і команда Гройсмана та “Народного фронту”, або трійка Гройсман-Яценюк-Аваков, оголосили про фактичний початок об’єднаної виборчої кампанії в Україні.
Зрозуміло, що президентська кампанія є підготовкою до парламентської виборчої кампанії. Вони сказали, що це основне питання, розглянули його першим у прямому ефірі. Це означає, що вони хочуть впливати на характер виборчої кампанії, контролюватимуть її.
Також сказали, що вони – це не Порошенко, тобто щось інакше, окремий суб’єкт, з яким треба вести переговори і домовлятися. Ба більше, вони, найімовірніше, визначатимуть правила виборчої кампанії – і парламентської, і президентської.
По-друге, фактично ця команда сказала, що всі події, які відбуватимуться в Україні – це елемент президентської виборчої кампанії, тому не варто очікувати від уряду прагматично-економічних рішень.
Якщо послухати риторику – це все передвиборчі промови. Ніколи багато міністрів не виступають, коли розглядаються їхні питання, бо немає що сказати, а сьогодні міністр екології, міністр молоді та спорту та інші, які не так часто хваляться своїми здобутками, коли йшлося про вибори, як їх модернізувати, активно виступали як політики та політтехнологи. Їх не можна було зупинити.
Усі зраділи, що можна займатися передвиборчою риторикою, а не своїми безпосередніми повноваженнями. Уряд, міністри та посадові особи як активісти своїх партій займатимуться передвиборчою кампанією, незважаючи на заяви, що вони поза політикою.
По-третє, поховали всі передвиборчі обіцянки, документи коаліційної угоди та інше. Я дивуюся громадським активістам, які з радістю говорять, що нарешті ми достукалися до влади, тепер не можна буде безкоштовну горілку розливати на виборах і гречку роздавати. У нас чиновники та бізнесмени знають, як обійти норми закону і продовжувати це робити.
Фактично вони виступили союзниками влади, закріпивши мажоритарку. Навіщо змінювати закон про мажоритарні вибори, якщо ви поклялися кров’ю перед українським народом та міжнародною спільнотою, що мажоритарки як корупційної системи ніколи не буде, а будуть партійні списки? Це говорить лише про те, що влада нічого не робитиме, щоб були відкриті партійні списки, оскільки розуміє, що без мажоритарних округів вона приречена на програш.
Під час презентації дуже чітко говорили, що вносять зміни, що ці зловживання, передовсім мажоритарні складові, а на сьогодні 198 мажоритарних округів, чинні депутати не зможуть чинити, вони будуть рівними з іншими кандидатами. Це чітка позиція, що йдеться про вдосконалення та косметичний ремонт мажоритарної складової. Але ж раніше всі мали позицію, що її взагалі не має бути, повинна бути інша модель.
Якщо раніше ми підозрювали президента в тому, що він помре у політичному сенсі слова, але від мажоритарки не відмовиться, то тепер очевидно, що й уряд радше помре, ніж відмовиться від мажоритарки. Це погана новина.
Це означає, що уряд і команда Гройсмана та Яценюка не лише будуть брати активну участь у передвиборчій кампанії, вони не бачать великих шансів для себе в пропорційній складовій, тому вдосконалюватимуть мажоритарну складову, щоб зберегтися при владі. Для більшості серйозних політиків та експертів це поганий сигнал.
Сьогодні треба робити все, щоб заборонити роздавати гречку і в пропорційній, і в мажоритарній складовій. Виборчу систему треба міняти – це одна з базових цінностей Майдану. Ми бачили, як Янукович скрутив мажоритарників у ріг і змусив голосувати за диктаторські закони. Тепер нова влада скручуватиме мажоритарників. Поки є мажоритарка, говорити про якесь просування не доводиться.
Гройсман проти Порошенка
На парламентських виборах однозначно буде окрема команда Гройсман-Яценюк-Аваков. Це буде мікс зі слів “європейський” від Гройсмана та “народний” від “Народного фронту”. Буде а-ля європейська народна партія. Вона буде в тренді європейських політиків, бо це ключова партійна структура. Це центристські європейські партії, тому для Яценюка-Гройсмана вигідне позиціонування себе як правильних європейських політиків в Україні. Вони будуть ліпити цю політичну силу і йти окремо. Мажоритарка для них, хоч як дивно, також дуже важливий момент, бо без мажоритарки вони багато не наберуть.
Що ж до президентських виборів, то я сумніваюся, що можливе таке об’єднання. Яценюку настане кінець, якщо він піде на президентські вибори, Гройсману – так само.
Є дві лінії поведінки: або Гройсман іде на президентські вибори, або буде гарантом проведення чесної президентської кампанії, не втручаючись у неї, бо Порошенко як гарант є учасником виборчої кампанії. Це своєрідний меседж Порошенку, що нехай балотується, а Гройсман як прем’єр-міністр у парламентсько-президентській республіці зробить так, щоб він не користувався адмінресурсом, щоб була чесна передвиборча кампанія.
Гройсман із Яценюком будуть ніби правильні люди, бо вони допомогли провести чесні вибори та прозвітували Європі. Це нова місія Авакова, Яценюка та Гройсмана, які не хочуть агітувати за Петра Олексійовича та не мають свого сильного кандидата. Вони придумали фішку бути гарантами чесної та демократичної зміни влади в Україні.
Якщо вони виступатимуть гарантами, а Петро Олексійович, не дай Боже, знову стане президентом, то ні Яценюк, ні Гройсман не стануть прем’єр-міністром чи головою Верховної Ради. Для них це так само ризик.
Якщо аналізувати їхню поведінку, можна дійти висновку, що вони розуміють, що ймовірність перемоги Порошенка є не дуже великою, краще їм потихеньку дистанціюватися від нього, ніж злитися в одну братську політичну могилу. Усе найгірше вони хочуть залишити Петру Олексійовичу та його любим друзям, показати, що вони були реформаторами та демократами при владі, а не корупціонерами, баригами тощо.
Сьогодні відбувається це роздвоєння влади. “УДАР” та деякі дуже оптимістичні депутати в БПП голосують за більшість, говорячи, що вони категорично проти Петра Порошенка. Це українська хитрість. Ці критики Порошенка бояться виходити з фракції, бо вони шантажують владу й отримують якісь гроші з бюджету.
Я вважаю це політичним боягузтвом, можна хоча б із коаліції вийти. Виходить, що вони несуть відповідальність і за президента, бо входять до БПП, і з коаліції не вийшли, бо для них важливий контакт із прем’єр-міністром та міністрами, адже вони там теж заробляють гроші, лобіюють якісь питання.
Вони двічі боягузи, бо і статус та можливості бояться втратити, і мандат та недоторканність. Це типовий зразок поведінки українського політика – вдень говорити, що ти чесний і принциповий, а вранці домовлятися з політичними опонентами або ділити бюджетні кошти.