Ерфан Кудусов про російського сусіда, корисних ідіотів Кремля і кримськотатарську автономію

– Поговорити хотілося б про Крим, про статус Криму, про те, як ви бачите повернення Криму. Але давайте почнемо з акції протесту, яка зараз відбувається в центрі Києва. Вчора ми там бачилися. Ви там як громадянин або як учасник? Або може, організатор?

– В середу ближче до вечора нібито намагалися штурмувати, розчистити намети, які розташовані по вулиці Грушевського. Як ви вважаєте, наскільки велика ймовірність того, що може бути зачистка?

– Я абсолютно це виключаю. Тому що влада не настільки дурна, щоб розширювати цей процес. І будь-яка спроба силовим методом вирішити цю ситуацію призведе до того, що прийде не п’ять тисяч, а 50 тисяч або 500 тисяч чоловік.

Досвід є. І якщо тоді була ситуація одна, то сьогодні народ вкрай радикалізований, і ми бачимо, що на площі перед Верховною Радою маса людей, які мають досвід бойового застосування зброї.

Я не думаю, що влада піде на розгін, думаю, що буде переговорний процес. І це вірно. І тиск з вулиці, і тиск влади буде наростати. І ця криза має вирішитися в стінах парламенту якимось законним чином.

– Давайте повернемося до нашої основної теми. Кримськотатарська автономія. Відповідний законопроект розробляється. Розкажіть, хто його розробляє, чи беруть участь в цьому Джемілєв, Чубаров? Йдеться, поясню, про зміну розділу 10 Конституції України – про зміну статусу Криму. Це буде кримськотатарська автономія, в вашому баченні. Що це змінить в цілому для України і для самого Криму?

– Автономія, яка не мала свого змісту, свого фундаменту, етнічної та політичної складової, на жаль, виявилася заручницею тієї ситуації, в якій ми знаходимося. Коли Російська Федерація, агресор, наповнила її своїм змістом за ці 23 роки, до Майдану.

Яким чином? Через телебачення, проведення міжнародних симпозіумів в Криму, акцій, збереження Чорноморського флоту в Севастополі. Все це призвело до того, що Росія де-факто наповнила антиукраїнським змістом цю автономію. Яка повинна була бути і буде кримськотатарською автономією. Тому що право на самовизначення в Криму не мають інші етноси: ні росіяни, ні угорці, ні греки, ні скіфи, яких немає. Тому що всі ці етноси реалізували своє право вже давно – у вигляді своїх держав.

Якщо є люди, які хочуть реалізувати своє право на культуру, на мову, у них є для цього свої суверенні національні держави.

Єдиним корінним народом в Україні, який не реалізував своє право (я вже не беру караїмів і кримчаків в силу їхньої нечисленності), виявився кримськотатарський народ. І ми повинні цю юридичну і політичну помилку української держави виправити. Прийнявши зміни в Конституції України, 10 розділ.

Сьогодні працює робоча комісія, в яку і Чубаров входить, і Мустафа Джемілєв, і наші політики кримськотатарські, і державні чиновники. Всі ми брали в цьому участь, висловлювали свої побажання.

– На якому етапі зараз знаходиться розробка цього законопроекту? І які прогнози?

– Складно робити прогнози. Хтось каже, що цей законопроект буде внесений через пару місяців, хтось каже – через півроку.

– Від чого це залежить?

– Думаю, перш за все це залежить від позиції глави держави і голови конституційної комісії. Головою конституційної комісії за посадою є пан Гройсман. Якщо держава сьогодні захоче – в особі керівництва Верховної Ради, керівництва уряду і президента, то цей законопроект може бути внесений навіть швидше набагато. Тому що питання перезріло вже.

– Від чого залежить: захочуть або не захочуть? Не готова вища влада?

– Я не можу сказати про підспідок цієї історії. Я не депутат парламенту, я не політик, який з ними спілкується.

– Там і депутати багато чого не знають.

– Так. Але є якась процедура. Повинні пройти робочі групи конституційної комісії, утвердитися ці законопроекти. Але я вважаю, що ми вже три з половиною роки втратили. І хотів би, щоб це було не через півроку, а вчора. Співпадуть мої бажання з дійсністю чи ні, але я думаю, що ми втрачаємо час з затягуванням цієї ситуації.

Можливо, це ще пов’язано з недовірою, яка у частини політеліти зберігається до Криму і до кримськотатарського народу.

– Завжди ревне ставлення було у Києва до Криму.

– Ось це ревне ставлення і міфічні побоювання татар, які будуть гребти в бік півдня, заходу або ще бог знає куди, і призвели до цієї помилку.

– А чи не збираєтеся гребти?

– Для нас є один природний союзник. Це Україна.

– Чому не Туреччина? Ну, Росія – зрозуміло…

– Чому не Туреччина, легко пояснити географічно. Туреччина – це дружня нам нація, але такий великий етнос для нас теж представляє якусь небезпеку – в силу близькості ментальності, культури, релігії.

– У чому небезпека?

– Я вам приклад приведу. Велика частина кримських татар, які потрапляли в Туреччину, в Османську імперію, саме на територію материкової Туреччини, виявилися частиною політичної турецької нації. Але не кримськотатарської. І не української.

Ми – громадяни України. Ми політично – українці. Українці кримськотатарського походження. Всі, хто опинилися в Туреччині, стали турками.

Скільки ми бачили людей, які переселилися з Туреччини до Криму? За 29 останніх років, з моменту переселення, мабуть, 1-2 людини. А при цьому з Узбекистану переселилося майже ядро ​​народу, 80%.

З Росією все зрозуміло. Це наша історична доля, і вона не зміниться. Занадто глибокі наші суперечності історичні. І довіри немає. У нас навіть приказка, знаєте: якщо сусід – росіянин, тримай сокиру ближче.

– З росіянами і турками зрозуміло. А у разі, якщо ваша ідея про кримськотатарську автономію реалізується, якими ви бачите відносини з Києвом? Цікавлять маркери. Чи буде своя валюта або гривня?

– Ми говоримо не про державу, ми говоримо про автономну республіку в складі України.

– Тобто нічого такого не обговорюватимуть?

– Не обговорюються питання, що стосуються оборони. У нас не буде свого міністерства оборони.

– Все під парасолькою України? І НАТО в майбутньому.

– Сподіваюся. І що буде база НАТО в Севастополі. Якщо у нас збережеться північний сусід, то я вважаю, що в Севастополі повинна бути база НАТО. Російська база має бути ліквідована.

Правоохоронна система. У нас не буде міністерства внутрішніх справ. Все, що стосується силового блоку, має бути централізовано і управлятися з Києва. Але це не означає, що ми там не будемо служити. Кримські татари, хлопці і дівчата, будуть служити і в СБУ, і в МВС. Але це прерогатива центральної влади. Плюс – міністерство закордонних справ, завжди, в будь-якій країні – це центральна влада.

Якісь речі повинні бути в регіоні, в Криму. Культура, соціальні відносини. Але ось ці три речі – МВС, Міноборони та МЗС – це центральна влада. Все інше має бути делеговане до Криму.

– Монетарна політика, наприклад. Не все добре у нас з Національним банком, з гривнею. І ви ж розумієте, в разі, якщо в Києві не настануть зміни на краще в цьому плані, то ви теж будете приречені протягом декількох наступних років.

– Ми в одній сім’ї живемо. Тому про валюту питання не постане. Це автономна республіка, національно-територіальна. Все, що стосується економіки, розробки надр, соціальної політики, мовних питань всередині Криму, топоніміки, освіти, медицини, ми повинні вирішувати в Криму. Без нас ця територія не повинна нікуди зрушуватися ні на сантиметр – ні в який бік. Але питання Міноборони, кордонів – це питання центральної влади.

Всі важливі питання – за згодою корінного народу. Для цього мають бути в Конституції збудовані механізми, і в підзаконних актах, і в законах. Механізми узгодження питань з народом. Або це буде робитися через парламент Криму і за згодою Меджлісу, або це буде робитися через Меджліс, а потім узгодження з парламентом. Я знаю, що наші юристи змогли запропонувати одну або дві таких конструкції сьогодні в конституційній комісії. І питання буде остаточно вирішене в парламенті.

– Ерфан, ми переступили, поговорили про те, що буде після повернення Криму. А що стосується самого повернення? Чи не здається вам, що питання пішло з порядку денного на тлі теми Донбасу?

– Здається.

– А чому?

– Тут, на жаль, можна констатувати, що хтось намагається його забути. Не будемо прізвищ і імен називати, щоб не бути голослівними.

– Журналісти люблять, коли прізвища та імена.

– Перші – це Російська Федерація. Але є і агенти впливу. Я можу назвати прізвища. Візьміть весь список Оппоблока. Я думаю, практично всі, хто там, дивляться в бік Кремля і на його подачі. Звичайно, вони проти кримськотатарської автономії. Це ті, хто не сидять в парламенті, але мають важелі: Медведчук і компані. Ті, які жорстко проти, – наступники і послідовники «руского міра». Їм ніяка кримськотатарська автономія не потрібна. Я їх називаю антиукраїнські сили.

Серед українських націоналістів і деяких політичних партій такі теж є, хто проти. Є прямі агенти кремля, а є корисні ідіоти Кремля. А є просто ті, хто не розбирається в юридичних конструкціях.

– Які важелі у них є? Здавалося б, що таке Оппоблок у Верховній Раді? Як вони можуть сказати Меркель: не згадуй так часто про Крим?

– Об’єктивна політика така: внутрішні питання Криму та України будуть вирішуватися в Україні. І якщо українське суспільство і політики не будуть робити рухи по звільненню Криму, в тому числі в парламенті, то яке діло до Криму німецькому виборцю або французькому? Так само і політикам європейським хочеться жити спокійно, їм не потрібні проблеми.

Те, що відбувається зараз в Україні, – це проблема. Але проблема не тільки України, але і всієї Європи. Тому що проковтнути те, що зробила Російська Федерація, – це зруйнувати всю архітектуру кордонів не тільки в Європі, але і у світі. Вона сьогодні зруйнована. Питання відновлення – це справа в тому числі європейських політиків. Хтось із них уже це розуміє, і тому санкції не відміняються. Хтось цього не розуміє і пропонує, як Мілош Земан, давайте розміняємо територію на гроші.

Вони просто не розуміють, до чого це призведе. Це призведе до повного хаосу в світовій політиці, перекроювання кордонів. Уже є проблеми з тим, що ядерні держави втрачають монополію на ядерну зброю. Тому що, як виявилося, Будапештський меморандум, який гарантував збереження кордонів і суверенітет України, не діє. І тепер інші країни теж можуть цим шляхом піти. Одне захоплення Криму вплинуло на такі геополітичні розклади.

І питання кримськотатарське тут ключове. Якщо ми не приймемо зміни в Конституцію, не покажемо всій світовій спільноті, що ми відновлюємо ситуацію, то ми так і будемо об’єктами політики, а не суб’єктами.

– Наостанок. Ось ця нова зв’язка – новообрана влада у Франції, в Німеччині Меркель залишається, Трамп – в порівнянні з 14-м роком вона більш конструктивна щодо вирішення питання Криму?

– Справа не в персоналіях. Там існують все-таки політичні еліти. Це великий плюс, тому що вони розуміють ситуацію сьогодні вже набагато краще. Розуміють, що це не якийсь дрібний конфлікт, внутрішній громадянський, що це насправді пряма агресія. І вони будуть змушені йти по тих рейках, які закладені санкціями.

Особисті характеристики цих політиків, звичайно, якийсь вплив мають. Але є демократичні інститути в тих же США, які Трампу не дозволять завернути. Є парламенти, є дослідні політичні центри, які дають свої незалежні висновки.

– Перед виборами в США були ті, хто міркували, що Трамп буде дружити з Росією. Але було ясно, що політичні еліти цього не допустять.

– Системи демократичні, на жаль, повільні, але вони надійні. Тільки Путін швидко діє.