Микола Маломуж про версії вибуху в Калинівці і стан війни

– Хочу з вами обговорити гарячі резонансні теми. Почну з вибухів на арсеналі в Вінницькій області, в Калинівці. Скажіть, на вашу думку, що це було: диверсія, злодійство, недбалість, можливо, продаж боєприпасів наліво?

Ті факти, які вже розслідувані, вказують на те, що проста система безпеки, це захист фізичний і навіть загородження, відсутня на багатьох напрямках в районі п’яти кілометрів. Було справою часу, коли цей склад вибухне. За попередніми даними, там йшло розкрадання. Тому що склади були під відкритим небом, багато з них. Багато громадян проникали на територію складу. Йшло розкрадання боєприпасів, які мали цінність для продажу, наприклад, на кольоровий метал з гільз, бойових зарядів для танків, для гаубиць – це дуже затребувані матеріали.

Тому, з одного боку, дійсно можлива недбалість, яка призвела до порушення правил техніки безпеки з електрикою. І це призвело до пожежі. Проведена перша експертиза, це було розглянуто на комітеті з питань національної безпеки Верховної Ради, і це було першим фактором порушення режиму. І, звичайно, це можливість підпалу умисного, тому що йшли розкрадання. За фактом оцінки ситуації, близько однієї третини тих складів, які вибухнули, були порожні.

– До якої версії ви більше схиляєтеся?

– Халатність, що призвела до порушення техніки безпеки і підпалу. З одного боку, може бути версія, що це приховування слідів розкрадання. З іншого, що це міг бути і ненавмисний підпал, що детонація пішла від електрики – це більш реальна версія.

Хоча розглядають версії диверсії і зовнішній фактор з боку Російської Федерації. Мало даних, що таке було. Хоча ми не виключаємо, що і цей фактор повинен розглядатися. Порушено кримінальну справу з диверсії, але попередньо ми говоримо про халатність, яка призвела до системних проблем.

– Ви говорили про крадіжку. На якому рівні це злодійство могло бути?

– Перше – на рівні військових, які охороняли цей склад і могли реалізовувати в різних форматах – як відходи, перероблений матеріал. Могли бути побутові розкрадання, адже туди проникали багато громадян, які могли красти безперервно. При ревізії це могло бути виявлено, і були б вжиті санкції. Як заховати? Підпалити, і все це буде знищено.

– Ось я хотіла ще з вам поговорити з приводу почастішання випадків вибухів автомобілів. Полковника СБУ Максима Шаповала підірвали практично в центрі Києва. Журналіст Шеремет також був підірваний. Історія з чеченцем на Бессарабському ринку. Вам не здається, що це один почерк якоїсь терористичної організації, яка діє в Україні? Як ви все це можете охарактеризувати?

– Як професіонал, я розглядав уже багато випадків, терактів і версій, тут і за кордоном. У кожної ситуації різні причини. Зовні це становить єдині причину і почерк. Але якщо ми говоримо про Шеремета – то це внутрішньополітична причина, тому що Шеремет багатьом заважав. Чому слідство не йде, гальмує – там виявлено співпрацю з діючими співробітниками СБУ, МВС, стеження, на яке Шеремет звертався зі скаргами. Багато факторів, що це дійсно внутрішні причини. Незручний журналіст постраждав через свою професійну діяльність.

Інша справа, якщо ми говоримо про Вороненкова – депутата Держдуми, який прибув в Україну і на якого був замах. Вже озвучена версія, що це ревнощі колишнього чоловіка, бандита в законі, можливо, зі слідами спецслужб. Тут багато чинників може бути. Одночасно – дуже мало мотивів у колишнього чоловіка. Більше мотивів – це глобальні розборки, де був учасником Вороненков. Наприклад, контрабанда наркотиків. Друга ситуація – це його позиція щодо Криму. У Держдумі він голосував за приєднання Криму, і, відповідно, виконавці є представниками праворадикальних організацій. Ця версія також може бути. Може і спецслужби десь працювали. Але є конкретні мотиви, і зараз навіть не вказують прямо, що це ФСБ. Кажуть, що це злодій в законі. А чому виконавцями виявилися саме ті люди, які явно не працюють на Росію? Може десь підпільно, це ми вже з’ясуємо.

Точно так само по чеченцю. Там великі протиріччя були в чеченському середовищі. Вони були в опозиції до Кадирова. Відповідно, постійно вели боротьбу. А Кадиров і його команда не пробачають тих супротивників, які вели бойові операції проти нього.

– Мені була цікава ваша думка, тому що, дійсно, слід дуже схожий. І вибух машини – це ж не найкращий спосіб прибрати людини. Всіх підривають, бомба в автомобіль підкладена. Вам не здається, що це все йде з якоїсь однієї організації?

– Важко сказати. Спецслужбами завжди вибираються різні способи виконання, і ніколи немає повтору. Це не так, як бандит приходить на квартиру з одним зломником.

А спосіб, який дозволяє на відстані зробити підрив, він порівняно безпечний. Кілер теж може бути, але для цього потрібно відповідно готуватися. Потрібен фахівець високого класу, який буде виконувати такі рішення. А тут простіше.

– Але бомба може і не вибухнути. Можуть засікти.

– Якщо великий заряд, то він ефективно може провести операцію щодо того чи іншого об’єкта. Кілер теж може промахнутися. У цій ситуації вибір за виконавцем. Ну, і ще, можливо, резонанс. Коли важливо показати, що покарали противника способом загальнонебезпечним. Але найголовніше – політичний та інформаційний резонанс. Це такий привід показати, як ми мстимося, знищуємо своїх супротивників прямо в центрі Києва.

Я думаю, що зараз ми великої об’єктивності не отримаємо. Перша причина – некваліфікована робота спецслужб і, особливо, слідчих органів. Друга складова – це зацікавленість ряду політичних сил, внутрішніх і зовнішніх, щоб не розслідувати ці справи.

Зараз ми можемо говорити про єдиний підхід, але ці випадки різні за виконанням і мотивами. Це я кажу, як юрист. Тому що мотив може бути найрізноманітніший в цій ситуації. Депутат – це одне. Шеремет – це політична чи професійна складова. Чеченець і міжусобні розбірки – це третя ситуація. По Шаповалу можливі дві версії: це або спецслужби іноземної держави або бойовики, або внутрішні протиріччя. Багато представників спецслужб кришують бізнес.

– Ви говорите про наші українські спецслужби?

– Так. Ми говоримо про те, що корупція у нас присутня. Особливо бойові офіцери часто кришують. Це не секрет. Вони за це отримують великі гроші. Чому вони собі будують котеджі і мають суперавтомобілі?

– А які наші внутрішні структури можуть працювати таким чином?

– Ми спокійно говоримо про представників МВС, СБУ, прокуратури і військової розвідки. Багато хто отримує неофіційні кошти від якихось структур, кришуючи їх. Є конкуренти, конфлікт інтересів. І якщо представник спецслужб потрапляє в таку халепу, то він перший і буде страждати, разом з власником.

А зараз повертаються дев’яності роки. Подивіться, скільки вбивств, скільки рейдерства. Ми багато чого не бачимо, але кожен день вбивають бізнесменів. Це реальна ситуація і наш сьогоднішній день. Це тільки такі відомі особи з’являються в пресі. І відразу у нас кажуть, що це російський слід.

– Ну, у нас вже все під російський слід кажуть.

– Це просто відмовка політиків наших, включаючи найвищий рівень, президентський рівень. Представників спецслужб дуже легко списати на це все. Але конкретна робота з розслідування дозволяє знайти сліди. І часто це буває не те, що вказали політики. Наприклад, виступає президент або Антон Геращенко сказав – і вже все ясно. Ніколи в слідстві не буває ясно. Я керував тисячами таких факторів в країні і в світі.

– Я хотіла ще з вами поговорити про ініціативи Верховного головнокомандувача Порошенка щодо законопроектів, які розглядалися у Верховній Раді по Донбасу. Дуже різні думки, ми бачили, як це в парламенті відбувалося. Що ви думаєте з цього приводу? Зокрема, про законопроект №7163 про реінтеграцію Донбасу.

– Законопроект мертвий, тому що він стосується Донбасу. Там, де неконтрольована територія, ніякі бойовики виконувати наші закони не будуть. Російська Федерація, як учасник і посередник, який сприяє бойовикам, точно так же виконувати їх не буде. Тобто ми приймаємо для загального фону. Він не має позиції реалізації. Тобто юридичний акт є, але він що робить? Консервує ситуацію. Це сьогодні вигідно Росії. Консервується конфлікт, він постійно тліючий. Ми визнаємо сьогоднішній статус.

– Вибачте, я вас переб’ю, але в цьому законопроекті нарешті з’явилися терміни «збройна агресія Російської Федерації», «тимчасова окупація». Зникло формулювання «антитерористична операція». Можливо, на світовому рівні ми зможемо дійсно довести, що це агресія Російської Федерації?

– Якщо ми даємо такі формулювання, то повинні чітко визначити стан війни. Тому що якщо є військова агресія, то це стан війни. І оголосити військовий стан, а не прикриватися якимись фразами. Я юрист і хочу чіткого формулювання. Є конституційне положення: якщо є зовнішня агресія, значить ми в стані війни.

– Тобто ви за те, щоб назвати це війною?

– Якщо є війна, ми вважаємо, значить назвати війною. Якщо немає, ми цю тему не підіймаємо.

– Тобто не маніпулювати поняттями.

– Так. Тобто в даній ситуації ми вважаємо, що реальної війни немає, є агресивні дії з боку бойовиків, їм сприяє Російська Федерація. Тобто можливість формату гібридної війни працює. Але різні інструменти потрібно прийняти. Там, де відбувається теракт – антитерористична операція, там, де є питання наступальних операцій – там уже війна, і ми вводимо воєнний стан.

– А чому саме зараз ми це робимо? Чому президент ці проекти подав до Верховної Ради?

– В першу чергу, спливав термін закону про визначення статусу Донбасу. Це передбачено Мінськими угодами, тому його швидко потрібно було прийняти. Друга складова – це виконання зобов’язань перед Нормандською четвіркою. Вони кажуть: ви повинні визначити правовий статус. І ми поспішаємо це зробити. З урахуванням того, що приймали рішення по особливому статусу Донбасу про, фактично, консервацію конфлікту, і ми нікуди далі не рухаємося. Зупинилися і все.

– Навіть коли ці законопроекти пройдуть, стануть законами і президент їх підпише – це буде консервація цього всього?

– Це тільки для зовнішнього фону. Тому що ні бойовики, ні Росія виконувати ці закони не будуть, а вони стосуються їх.

– Більш того, бойовики заявили, що прийняття цього законопроекту означає, що Україна оголосила війну і не хоче мирно закінчувати її. Там же ще є пункти про Мінські угоди.

– Ці закони, як і інші рішення, мають подвійні стандарти, але не мають реального підґрунтя для реалізації. Відповідно, не налаштовані на те, щоб вийти з форматом більш глибинним. Наприклад, щоб вийти з реальної війни. Не враховано, які можуть бути механізми виходу – це сприяння великих країн світу з урахуванням глобальних загроз і конкретних проблем в Україні. Необхідне поєднання цих двох напрямків.

Що повинні зробити великі країни? Об’єднатися і примусити Росію вийти з Донбасу, а потім і з Криму. Але з цього нічого не зроблено. Ми, знову ж таки, відновили закон про особливий статус. А механізму виходу не даємо, консервуємо конфлікт. Десь там звучить, що це агресор, але не оголошуємо військовий стан, нічого не робимо. І далі виходу не прогнозуємо. Це велика помилка президента України і парламенту, який піддався такому рішенню. Тобто немає нової моделі залучення потужних сил, країн Великої двадцятки.

На жаль, наше керівництво, включаючи президента, саме на цю перспективу не реагує. А ці країни прикривають всю перспективу світу – і економіку, і безпеку, і можливість війни або не війни. Тому вони повинні брати активну участь. А ми на політичному рівні приймаємо питання про статус або реінтеграцію Донбасу.