Бізнес проти людей: як кияни ведуть нерівний бій із незаконним будівництвом

Чому в Києві думка його жителів не відіграє вирішальну роль, як бізнес і чиновники підминають закон під свої потреби та яку роль у протистоянні киян із забудовником-порушником відіграє поліція, розповіли гості Politeka Online депутат Київради Олексій Новіков, член ініціативної групи Марина Мізюк і активістка Станіслава Гарай.

Спірна територія

За генпланом Києва, який діє до 2020 року, транспортна розв’язка на розі трьох вулиць – Ревуцького, Ахматової, Тростянецька – потребує реконструкції.

На цій ділянці великої столичної транспортної артерії побудували кільце, підземні переходи, також землю зарезервовано під зведення естакади – дорога має стати дворівневою. Але в масштабні плани з розвитку міста втрутилися інтереси бізнесу. На ділянці землі, де планують побудувати естакаду, замість неї почали зводити АЗС ОККО. Порушуючи всі норми.

На тому місці, де стоїть практично готова заправка, раніше була стоянка. Землевідведення під її будівництво провели відверто і в лоб – дали «добро» на реконструкцію будівлі сервісного обслуговування пасажирів і водіїв транспорту. І воно перетворилося на АЗС. Привабливість цього місця очевидна – на розі вулиць Ревуцького та Ахматової серйозні транспортні потоки.

«Подивіться, як узагалі будує ОККО, – говорив Олексій Новіков. – На привабливе місце в урочищі Бичок, де вирізали в заповіднику сосни, місце на Леся Курбаса, яке відводили взагалі під будівництво якогось спортивного закладу. Детальні плани для цієї території не розробили, тому на Леся Курбаса узаконили бетонні блоки. Все це характеризує ОККО як корпорацію, у якої є доступ до чиновників, а розум чиновників налаштований на те, як завуалювати те, що не проходить за нормами. Нам часто кажуть, що в Європі заправки будують поблизу будинків. Але в них норми дозволяють, а у нас компанії ОККО їх міняти невигідно, бо тоді інші оператори зможуть за ними будувати і займати привабливі місця. А так у ОККО є конкурентна перевага перед іншими».

Від конфлікту до протистояння

Суперечку намагалися вирішити в дипломатичний спосіб: активісти і представник компанії зустрічалися й обговорювали ситуацію. Але позиція громадськості була твердою, за словами Новікова, наступного ж дня було накладено арешти на квартири трьох активістів.

Новіков пояснює, що столичні чиновники старанно шукають лазівки в законодавстві. Проблема в тому, що об’єкт спочатку не відповідав нормам, прописаним Мінрегіонбудом. Однак, за словами депутата, в індивідуальному порядку, винятково під цю забудову, в міністерстві ухвалили рішення, яке дозволяє відступити від стандартних норм. Тобто всі компанії, які займаються зведенням тих чи інших об’єктів у столиці, повинні їх дотримуватися, лише ОККО працює за особливими правилами.

Але навіть якщо врахувати, що у компанії є «бронь» від Мінрегіонбуду, при будівництві заправки була і низка інших порушень – не враховано результати екологічної експертизи, належно не проведено громадські слухання. Місцеві жителі створили ініціативну групу, в належний спосіб зареєстрували її.

Марина Мізюк каже, що зібрано 1520 підписів місцевих жителів, які виступають проти будівництва. Таку значну кількість незгодних зібрати було просто – АЗС зводять безпосередньо близько до житлових будинків. Усі підписи передано в КМДА. Але об’єкт продовжують будувати. Зрозуміло, активісти від слів перейшли до справи – й взялися блокувати її подальше зведення.

Зараз компанія і забудовник звинувачують ініціативну групу в радикалізмі. Але, враховуючи те, через яку тяганину вони пройшли, перш ніж приступити до активних дій, це звучить більш ніж дивно. Ще більш зухвалими вони видаються і з огляду на залучення правоохоронців у боротьбу проти киян.

«Їм протистоїть поліція, як приватна армія забудовника, – констатує Новіков. – Фальсифікувати намагалися спочатку. Незаконно відводили ділянку. Не вдалося – люди дізналися, з моєю допомогою написали звернення, отримали відповідь, яка підтвердила незаконність. Махінацію не вдалося приховати. Забудовник спробував підкупити громадських діячів – люди відмовилися».

Марина Мізюк займається цим питанням десять місяців. Вона каже, що ще на початку боротьби проти громадських діячів наймали тітушок, їм протистояла поліція.

«Ми домагалися якогось рішення від Віталія Кличка, який нібито намагався допомогти. Але будівництво все одно тривало», – говорить Мізюк.

Забудовники її підкупити навіть не намагалися, оскільки позиція активістки була непохитною від самого початку боротьби.

«Але в ініціативній групі є люди, яких намагалися підкупити, – каже вона. – Наскільки я знаю, намагалися запропонувати гроші. Яка сума – для мене навіть не важливо».

Громадськість поза законом?

Ініціативна група вивчила процедуру подання звернення до КМДА, провела її без жодного порушення, але у столичної адміністрації його просто поховали. Втім, активісти отримали підтримку не лише від Олексія Новікова, а і від інших небайдужих депутатів.

«Із нами весь час працює наш депутат Юлія Лобан, – говорить Станіслава Гарай. – Я особисто писала звернення до депутатів Дегтярьової, Стрижова, Бохняка, Антоненка. Вони певним чином нас теж підтримують. Це депутати з різних комісій – транспортної, правової, партій «Свобода», «Самопоміч», «Єдність». Я підходила до панів Омельченка і Бондаренка, кілька разів виступала на сесіях, на комісіях. Ці депутати і низка інших, яких я не згадала, виступають і говорять про те, що будівництво є незаконним, громада вивчила питання. 20 квітня було проголосовано рішення про припинення договору оренди, у нас є судові справи. 14 вересня було перше засідання сесії, наше питання, завдяки депутатам, вийшло на перші місця і його проголосували: звернутися до суду про розірвання договору оренди. Отже, частина депутатів розуміють, що будівництво відбувається незаконно».

Ситуація абсурдна – в ініціативної групи є права, підтримка місцевих жителів, усі документальні підтвердження правоти і схвалення депутатів Київради, але АЗС будують і вона практично готова до запуску.

«Це все профанація, – резюмує Новіков. – Якщо їм сказали б, що будувати не можна, вони б не будували».

Днями місцеві жителі знесли паркан навколо незаконного будівництва. Після того, як протестувальники проти будівництва пішли, територію об’єкта зайняла поліція, тактична група. Хто саме відстоював інтереси забудовника і замовника, точно встановити не вдалося – вони просто не представлялися.

«Я обходив торговий павільйон майбутньої заправки, до мене підійшов чоловік, – розповідає Новіков. – На ньому не було жодних розпізнавальних знаків поліцейського. Він заявив, що тут стався злочин. Я погодився, що факт незаконного будівництва є злочином. Цей чоловік почав мене виштовхувати, відбулося протистояння, а потім на мене напав уже підготовлений загін – люди в касках, бронежилетах. Мені зв’язали руки за спиною пластиковими стяжками. Всі каліцтва, які видно на моєму обличчі, це результат того, що мене били чобітьми по потилиці».

Депутат не чув про те, що подібні методи впливу того дня застосовували і до інших учасників акції. Однак це не перший випадок за весь період протистояння. Наприкінці вересня активісти також влаштовували акцію на Ревуцького. Тоді поліцейські побили журналіста Politeka.net Вадима Дорошенка. Він лише заступався за жінок, з якими грубо поводилися правоохоронці. Тоді Дорошенка звинуватили у нападі на офіцера поліції, але звертатися в лікарню з множинними травмами довелося саме йому, а не людині, на яку він нібито нападав.

«Я написав заяву, буде порушено кримінальну справу, – пояснює Новіков. – Але я не хотів би, щоб зміщувалися акценти. Є пряме порушення закону – будівництво заправки, яке відбувається під прикриттям наших чиновників. Якщо є хоч один пункт, який не відповідає вимогам і нормам, будівництво є незаконним».

Увагу до скандального будівництва вдається прикути. Але дається це непросто.

«Так, коли побили депутата, збирається прес-конференція, але як бути з дівчатами, яких б’ють поліцейські, яким ламають пальці?» – говорить Новіков.

Марина Мізюк відчувала удари і на собі. Вона каже, що протягом дев’яти місяців незаконне будівництво захищали хлопці спортивної зовнішності – тітушки.

«Це люди, яких наймає забудовник, щоб вони ловили нас, виштовхували під машини, – каже вона. – Є люди, яким машина переїхала ногу, в мене були синці, садна. А буквально 28 вересня приїхала нацполіція. Ми захищали дерева, які висадили на комунальній землі, яка навіть не в оренді. Але забудовник вирішив ліквідувати насадження. Нацполіція взяла в кільце важку техніку, щоб ми не могли до неї підступити. Ми написали понад 200 заяв у поліцію, прокуратуру, СБУ».

Але результат поки що дорівнює нулю. Остання інстанція, куди звернулися кияни за допомогою Олексія Новікова – це Адміністрація президента. Звернення направили заступнику глави АП Валерію Кондратюку. Поки без відповіді. Але Новіков, Мізюк, Гарай кажуть, що не відступатимуть. Занадто відверто порушується закон, надто далеко заходять замовник і забудовник, занадто зухвало чиновники закривають очі на вимоги громади.