Єпископ Баришівський назвав прийняття «церковного» закону необдуманим політичним кроком

«На жаль, прийняттям закону № 5309 наші політики знову надали можливість обґрунтовано критикувати рівень правової культури в Україні. Європейські стандарти в різних сферах, в тому числі за якістю правової системи щодо дотримання прав людини, не дозволяють державній влади здійснювати кроки, які впроваджуються цим законом, надовго стане «чорною плямою» в історії українського парламентаризму і буде звучати на міжнародному рівні як приклад необдуманого політичного кроку. У разі посилення тиску на релігійні організації Української Православної Церкви кількість скарг, які будуть направлятися до Ради з прав людини ООН, спеціальних доповідачів ООН, Європейського Суду з прав людини і в інші міжнародні інстанції, буде збільшуватися»

Про це в своєму інтерв’ю, розміщеному на сайті Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ заявив глава Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископ Баришівський.

Також він звернув увагу, на те, що в дійсності законопроект поширюється тільки на ті релігійні організації, центр управління яких перебуває на території держави, яка здійснила військову агресію проти України. Але Українська Православна Церква, як стверджує єпископ, підпорядкована центру управління, розташованому в місті Києві, тому цей закон не поширюється на організації УПЦ. Тому «якщо державні службовці будуть довільно тлумачити цей закон і вимагати міняти назви громад Української Православної Церкви, то наші релігійні організації мають право оскаржити дії таких службовців або державних органів в суді», зазначив священнослужитель.

З його точки зору перспективи таких суперечок є, адже навіть Головне науково-експертне управління Верховної Ради України негативно охарактеризувало цей законопроект і рекомендував його відхилити. «Особливо хочу звернути увагу на те, що як стверджує управління, зазначений законопроект «виходить за межі, встановлені у відповідних положеннях ст. 35 Конституції і Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно з якими здійснення права на свободу світогляду і віросповідання може бути обмежене законом лише в певних випадках ». Також існують і інші гарантії дотримання прав і свобод віруючих громадян, стверджує єпископ. Зокрема, згідно зі статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів не допускається зменшення обсягу існуючих прав і свобод людини, тобто якщо віруючі мали право сповідувати свої погляди в складі релігійної громади з певною унікальною назвою, то вони таке ж право зберігати і надалі, незалежно від того, що передбачено новим законом, адже Конституція України має найвищу юридичну силу.