Активіст: Киян продовжують труїти хлором

Зінаїда Кравченко, керівник громадської організації «Інститут соціальної згуртованості» розказала спеціально для PolitekA про альтернативу хлоруванню питної води та перешкоди які стоять на шляху нових екологічних технологій

Небагато хто знає, що зараз водоканали працюють по тимчасовим дозволам органів санітарно епідеміологічного нагляду на якість питної води. Це обумовлено тим, що технологія хлорування питної води була розроблена для більш чистої води п’яти десятих років 20-го сторіччя. Нові часи та нові вимоги до якості води вимагають нових підходів її знезараження. Але тут не все так просто.

Хлорування  хоч і не дуже ефективний засіб очистки, хоч і наносить шкоду для здоров’я споживачів має декілька якостей цікавих чиновникам, а саме: хлорвмісних сполук для знезараження води треба багато – десятки та сотні тон на рік, а їх закупівля пов’язана з відкатами та інертність мислення спеціалістів. Пан Пантелеєв (зам мера Києва по ЖКХ) ще в 2015 році обіцяв найскоріший перехід з хлорвмісних сполук на іншу технологію знезараження питної води. Але питну воду в Києві продовжують знезаражувати хлором.

Вода у нас постачається монополістом – ТОВ «Київводоканал» і хлорується; бутильована вода постачається в ПЕТ пляшках, з яких виділяється у воду поліфенол, то як ми можемо в таких умовах себе захистити?

Кожного разу коли ми п’ємо воду ми маємо приймати рішення безпосередньо за себе. Ми розуміємо, що абсолютно чистої води не буде ніколи. Ми маємо обирати воду яка є корисною і нейтральною для нас завдяки способам знезараження цієї води від хвороботворних бактерій.

Ви кажете знезараження. Так у нас же є Бортнічеська станція аерації яка фільтрує стоки каналізації, які потім йдуть у Дніпро і є станція забору води, де її знезаражують.

Як правило в Києві використовують агресивні хлоровмісні сполуки. Можна говорити про різні способи знезараження: озоном, хлором і іншими речовинами. Але є речовини які є близькі до органічних сполук – надзвичайно потужні, надзвичайно ефективні і синтезуються з врахуванням їх сприйняття нашими живими клітинами, живими органами. Такі сполуки розроблені українськими вченими але ці доробки не використовуються в індустріальних масштабах. Це одна з головних проблем яка зараз має бути вирішена, принаймні, міста Києва,  міста Дніпра які є величезними споживачами питної води.

А нормативна база, вона як регламентує це питання? Ось ці органічні сполуки, що  мають доочищати цю воду, яку ми будемо споживати, як вона співвідноситься з тою нормативною базою, що у нас є?

Якість води в нашій країні регулюється різними законами. Але ті закони регулюють кінцеві залишки певних хімічних сполук у воді. Питання в тому чим знезаражується вода і що залишається після знезаражування, наскільки це допустимо. Ми розуміємо що багато з тих речовин і сполук  накопичуються в організмі. І знезаражуючи воду ми споживаємо ті речовини і вони накопичуються в середині нас. Багато з них спотворюють наш організм і призводять до хвороб. Тому якщо говорити про дезінфектанти (речовини що знезаражують воду) то ми не можемо говорити про ціну, ми маємо говорити про якість питної води, ефективність знезараження, про довготривалість ефекту і про дружелюбність до нашого організму. Нажаль наші закони, правила і інструкції регламентовані ще з радянських часів. Розробки, про які наші вчені можуть говорити, прогресивні. Вони сприяють екологічному захисту довкілля. Україна переймається проблемами екології довкілля, тому говорити про прогресивні методи знезараження і дезінфекції  води дуже доцільно.