Розпад Росії не зупинити: наслідки Керченського конфлікту

Провокації та військові дії в Керченській протоці – це класичний випадок лову Росії на живця. І Росія проковтнула запропоновану приманку по самі зябра.

Мета:

• Короткострокова. Про нові санкції проти РФ оголосять, ямнзп, 28 листопада. Можливо, буде відключення ЦБ РФ від SWIFT за прикладом Ірану і санкції щодо російських держбанків, звідки і так уже три місяці триває масовий відтік валютних депозитів. Загострення на Азовському морі та в Керченській протоці, де Росія «нахабно зневажає міжнародні норми судноплавства», будуть хорошим інформаційним тлом, яке дозволить заткнути рота європейським супротивникам санкцій. Нагадаю, що Іран багато разів погрожував заблокувати Ормузську протоку, але жодного разу це не спробував зробити. А тут Росія демонстративно плює на міжнародні норми. Це вже не тільки територія України, а посягання на свободу мореплавства. Це стосується інтересів кожної морської держави.
• Середньострокова. Хороший привід змінити явочним порядком конвенцію Монтре і ввести американський великотонажний військовий флот у Чорне море на постійній основі. Звісно, під приводом захисту судноплавства. Так, російська військова перевага на Чорному морі розтане на очах. І не треба буде будувати бази ракет середньої дальності в Східній Європі – вони будуть розташовуватися на американських кораблях. Ну і контроль за протоками остаточно перейде до країн НАТО. Заодно це допоможе відволікти Туреччину від сирійських справ і покаже їй більш цікаву і реальну перспективу.
• Довгострокова. Україна знову подасть позови до міжнародних судів, і рано чи пізно їх виграє. На Росію і так насувається цунамі позовів, які вона завідомо програє. Будуть іще.

Навіщо ж Росія проковтнула приманку з українських кораблів, що не становлять серйозної загрози?

Або банальна тупість перших осіб як істерична реакція на прийдешні антиросійські санкції, про які перші особи вже знають, а ми ще ні. Або ексцес виконавця. Або таким різким загостренням зовнішнього протистояння хоче придушити зростання внутрішніх процесів початку розпаду «священної нашої держави». Або все разом узяте.

Нам залишається лише сподіватися, що й Україна слідом за Заходом запровадить реальні санкції проти агресора.

Запровадить візовий режим, перекриє автомобільний транзит або хоча б перестане купувати вугілля з окупованих територій під виглядом російського, та зупинить постачання українського ільменіту на кримський содовий завод. Петро Порошенко багато говорить про протистояння окупанту, хіба що тільник на грудях не рвав, але мало що реально робить.

Володимир Стус, аналітик, прогнозист, консультант зі стратегії

Нагадаємо, відомий журналіст повідомив про втрату Україною Азовського моря.

Як писала Politeka, Москву чекають нові санкції: агресія Путіна в Азов’ї.

Також Politeka писала, які країни підтримали Путіна: напад Росії в Азовському морі.