Знешкодити Юлю
Тимошенко, якщо орієнтуватися на соціологію, пре танком
Так, розриви між опонентами не настільки великі. Але у нас і реалії інші. Постмайданна Україна – це трохи правова країна, з трохи напівправдою у всьому, включаючи і бажання піпла щиро відповідати соціологам. Ми живемо в країні шизофреніків, істеричок і стукачів. Це не означає, що їх не було до 2014-го. Але і п’яні матросики до 1917-го теж зустрічалися. Просто завжди є погана час збирає поганих людей. Тому і така соціологія. Перше місце – Тимошенко. Друге – Гриценко. І тільки на третьому скромно шкандибає умовний представник від південно-сходу.
Що цікаво, Тимошенко особливо ніякої виборчої кампанії не проводить. Хлопці в штабі просто тупо вивчили настрої людей, а саме, що їх найбільше хвилює – світ, тарифи, соціалка, безробіття, безпека. Всі. Ці теми і лузають на бордах. При цьому роблять все грамотно. Впарюють максимально абстракції з американізмами з шкільного курсу а-ля «Новий курс». Ще трохи хрін з загального курсу філософії про суспільний договір (Гоббс, Руссо, Монтеск’є). І якась срань по екосистемі. Все. Піпл схаває.
Головне не відповідати на питання, на які не можна відповісти. Позиція Юлі по церковному розколу? Що робити з Мінськом-2? Як вирішувати питання з Кримом і взагалі, чи будуть прямі переговори з Москвою без обіймів Вашингтона? Буде переглянута кабальна асоціація України з ЄС? Якщо так – то які конкретно пункти? Обслуговування зовнішнього боргу після 2018-го? Інституційні реформи – будуть потрібні, і якщо треба то що на що змінюється?
Щастя Тимошенко в тому, що вона обирається в президенти в найменш читаючій країні Європи. Це я так політкоректно обійшов епітет «тупий». Тому що Тимошенко втягнути в конкретику – це значить почати її викривати. Просто попросити її назвати своє бачення майбутнього прем’єра, прокурора, голову НБУ, міністра економіки та ін. – це показати наскільки Юлія Володимирівна гола на кадри.
Але, в будь-якому випадку, бити Тимошенко раціо – це не про нашу країну. Якщо піпл зжер в 2014-му «жити по-новому», то чому б цим же самим людям, які голосували за Порошенка, тепер не продати ТЕ Ж САМЕ – «новий курс»? Якщо на фермі жеруть юшку вартістю 20 гривень, навіщо її робити якось привабливішою, але за ціною вже в 30 гривень? Виборець і Порошенко, і Тимошенко емоційний. Він вірує. Тому пояснювати, що Тимошенко – це і є Порошенко мінус сам Порошенко – абсолютно безглуздо.
Для нейтралізації Тимошенко потрібна механіка. А вона починається з єдиноначальності, замкнутої на Банковій. Порошенко точно не виграє вибори, якщо залишить на чолі МВС Авакова. Але давайте прямо, які шанси, що Порошенко здатний зняти Авакова? У нас тільки на поточному тижні роздовбали прокуратури Херсонської області, а в Києві рознесли інформагентство. Тижнем раніше рознесли хол НАБУ. От уявімо, що при Януковичі таке відбувається, а менти ніяк не зреагували. Погодьтеся, таке навіть безглуздо представляти. В країні повністю порушена силова вертикаль. Рядовий мент не може просто скрутити гопника, тому що у нас в країні вже немає гопників, а є патріоти і активісти.
Адже в команді Порошенко думають так. Ми тут трохи підмалюємо, підхімічимо, комісії наші, коротше, не миттям так катанням і хрусткими купюрами зробимо результат. «Брехати не буду, у першому турі ми не переможемо», – міркує Сергій Березенко. А захищати навіть нахимиченные результати ви будете? Вас же будуть укочувати прямо на виборчих дільницях.
Інша проблема – це питання узгодження Тимошенко. Поки що за всіма параметрами погодили саме Гриценка. У Вашингтоні, природно. Але Гриценко настільки нудний, що він програє, навіть якщо за нього будуть разом агітувати Трамп і баба Хіля. А на Банковій все, до чого додумуються, так це називати Тимошенко «кремлівською консервою». І тим самим роблять дуже круту послугу Тимошенко по просуванню на південно-східне поле. Тимошенко в принципі абсолютно грамотно уникає всі гострі теми, які хвилюють гігантський південно-східний електорат – мова, війна на Донбасі, церква, ідентифікаційні маяки. Більш того, якщо Тимошенко в лоб запитати, вона завжди відповість – я за українську мову, за ЄС, НАТО… Але ніхто так не просуває саме Тимошенко на південно-східне електоральне поле, як тупі спічрайтери Порошенко. В сьогоднішніх умовах середньостатистичному обивателю Харкова або Кривого Рогу досить просто за день не почути «Слава Україні», «томос» або «Бандера», щоб про політику скласти плюс/мінус сприятливе уявлення. Тимошенко щодня не славоукраїнствує в ефірі на відміну від Порошенка.
Нарешті, якщо Порошенко реально збирається якось боротися за виборців майданного типу (інші, на відміну від Тимошенко, йому вже не світять), йому щось треба робити зі своєю промовою та своїми меседжами. Те, що українські президенти живуть у своїх побудованих казкових світах – це ми знаємо. Але навіть у кіно, коли артист купує в магазині батон, він робить це природно. Наприклад, не цитує Шекспіра. Не розповідає продавщиці про парниковий ефект. Не починає танцювати, якщо це тільки не мюзикл. Порошенко ж навіть на відкритті дитячого садка говорить про НАТО, європерспективи, нанотехнологіях і залишковому прощавай. Кожен раз одна і та ж сумовита хрень. У людини немає почуття міри. Починаючи від того, що якогось хера президент взагалі повинен відкривати дитячий сад, і до того, що він городить.
Тимошенко в цьому плані з одного боку легше. Вона може дозволити собі говорити про те, про що не може говорити Порошенко. Про корупцію, злодіїв, схемах, бідності і тотальної безперспективність. Тимошенко навіть не треба згущувати фарби, все на поверхні. Але у Тимошенко є інша перевага. Вона говорить людською мовою. Так, не без Мхатівських пауз. Трохи тихо. Ніколи не перекрикуючи. І тут же йдучи від словесного зіткнення з підсадними персонажами. Юля – це адже теж пафос і награні мізансцени. Але все ж Тимошенко – це народна актриса. В тому плані, що вона зрозуміла вулиці. Її можна розкусити, викрити, можна з нею не погоджуватися, але вона залишається завжди співрозмовником. А Порошенко – це такий собі Нерон, якого підлабузники, начебто Медведєва, говорять про чудесности його промови, а заради «великої театральної постановки» ця пацанва ще і спалить до ипеням всю країну.
Загалом, у Порошенка є три базові проблеми, не вирішуючи яких він не вирішить питання з Юлею:
– єдиноначальність;
– узгодження;
– комунікація.
А враховуючи той чудовий експертний склад в оточенні Порошенка, Юлії Володимирівні за здатність президента переламати ситуацію хвилюватися не варто. Але зате у неї інша проблема – подолати свій гігантський антирейтинг у можливому фінальному махаче з Гриценком. Особливо в умовах, коли програв Порошенко під гарантії з Вашингтона буде дана команда «сприяти» перемогу полковника.
Ігор Лесєв, письменник і журналіст