Чи не розірвати договір
Останнім часом ведеться дуже багато суперечок навколо Великого договору між Україною і Росією від 1997 року. Мовляв, потрібно його розірвати або використовувати порушення Росією основних положень для суду. Як завжди, багато коментарів, політичних заяв і рефлексій від тих, хто взагалі не орієнтується в ситуації і з різних причин не може навіть відновити контекст, в якому цей документ підписувався. Тому відповім коротко і по пунктах.
Почну з менш важливого, але на цьому рівному місці люди сперечаються взагалі без причини. По-перше, порушення Росією пунктів Великого договору 1997 року дійсно дає нам підстави для звернення до міжнародного суду. Я не можу судити про можливості вимагати окрему компенсацію від порушника, крім тієї, яку ми виставляємо за окупацію окремими позовами. Але встановити і підтвердити в суді факт порушення РФ міжнародних угод зможемо, і це зовсім не дрібниця.
Головне – для суду взагалі не має значення розірвемо ми договір зараз чи ні.
Цей договір діяв у 2014 році на момент початку агресії. І незалежно від його статусу сьогодні – право на нашому боці.
Саме тоді РФ порушила пункт про кордони, який Україна в особі Кучми в далекому 97-му буквально продавила. Росіяни не хотіли підписувати знаменитий пункт №2. Єльцина навіть зрадником в Росії називали, якого Данілич обвів навколо пальця, але факт залишається фактом – цей пункт в договорі є. Все, сперечатися нема про що. Можемо йти до суду.
По-друге, навіщо цей договір нам був потрібен в 1997 році? Хлопці, він був дуже важливий.
Де взяти 100 мільярдів?Якщо хто забув – тоді вистачало суперечок щодо кордонів між Україною і РФ, хоча думка про війну здавалося маренням. До речі, як і на початку 2014-го.
Були суперечки про статус Севастополя, про статус Чорноморського флоту РФ, були активні спроби сепаратиста Мєшкова відторгнути Крим від України. І у деяких російських військових просто, вибачте, свербило зіграти в цій ситуації проти нас. Договір врегулював спірні моменти і поставив крапку в цих конфліктах. На довгі роки, між іншим. Дрібні політики продовжували штовхати промови, які на реальність майже не впливали.
Великий договір дав нам стабільні кордони і відсутність гарячих точок до тих пір, поки на зміну пострадянській еліті до влади в РФ не прийшли відверті гопники з дев’яностих. І вони пустили за вітром не тільки договір з Україною, а й міжнародне право в принципі. Тому що це їхній спосіб мислення і з цим нічого не поробиш. Тільки бити в чоло, а потім вже показувати договори. Але це вже інша історія.
Кирило Сазонов, політолог