Як багато болю та туги! «Країна шумить, як негода»
Забрали все – і землю і свободу.
Тепер забрати хочуть вже і честь.
Ліна Костенко.
Іде війна всюди смуток та тривога. Вмирають люди, села та міста, це біль від цих тяжких втрат. Останні роки, ознаменовані жорстокою війною Росії проти України та пороками чиновників. У країні процвітає корупція, жадібність поєднуючись із жагою насолоди, а моральність гине під ігрові приспіви «Кварталу-95». Влада не підкоряється Законам і Конституції країни, яка звикла слідувати навіюванням пристрастей, часто помиляється і піддає себе пізньому каяттю.
При владі пристойний привід: порушувати свої обіцянки, Конституцію країни, завжди знайдеться війна, прорахунки, помилки чиновників, корупція, зійшов ангел темряви тощо. Як багато прийменників! Тільки чи продуктивний такий підхід?
Що таке «Слуги народу» В. Зеленського? Ці «великі» люди сліпі, розумом, що носять на своєму обличчі печатку томності, гордості, лінощів, цинізму, чиї душі давно роз'їла суха гнилизна. Деякі з них думають, що вони вічно сидітимуть на троні, торгуючи совістю перед блідою злиднями свого народу. О, Боже, праведний! Соромно та грішно!
Президентові складно ухвалювати під час війни правильні рішення. Є помилки. Чому? Тому що часто допомагає йому пан А. Єрмак, який відкрито не стоїть при владі і все ж таки володіє нею, тримає всі нитки у своїх руках і ніколи не вважається відповідальним. А коли країні було тяжко, хто врятував країну? Те, що країна встояла – заслуга Валерія Залужного у тому, що не виконував накази А. Єрмака. Кожне велике діяння окремого народу відбувається всім народів. Нині Європа та Світ осягають великий подвиг України, українського народу, осягають новий порядок ведення війни. Військова стратегія та тактика української армії лягли в основу сучасної військової науки.
В даний час війна з Росією вийшла на інший рівень. Іде боротьба за переділ світу і кожен веде війну за своє виживання. Ось ці кілька місяців піднімається тема переговорів між країнами, що воюють. Що робити? Єдиної думки немає. Напруга з кожним днем зростає.
Коли над нами руйнується покрівля, слід подумати, що все життя під час війни ґрунтується на перемир'ї на рівнодіючому компромісі, щоб зберегти країну та людей. Важливо не те, що зараз ми втратили, а захистити те, що в нас залишилося. Зберегти країну, армію, людей, дітей тощо. Так! Втрачене за одну годину не повернеш, не виправиш. Сподіватимемося на бойовий дух і мудрість нашого народу.
І спом'яну, і пом'яну
І ще раз війни прокляну.
Л.Костенко.
Журналіст Павло Іллюша