Сувора політика і недоступний популізм
У нас прийнято навішувати ярлик «популізм» на всі ідеї, заяви і пропозиції, що заважають чиновницькій олігархії безбідно існувати. Відправити у відставку нездатних генералів? – Популізм. Покінчити з впливом олігархів – популізм. Ліквідувати «Укроборонпром» – популізм. Розігнати продажних суддів – популізм. Радикально зменшити податки – популізм. Перестати торгувати з агресором – популізм. Говорити правду про стан армії – популізм. Критикувати «безальтернативні» Мінські угоди – страшний популізм.
Дійшли до того, що вже і боротьба з корупцією, і електронні декларації чиновників – ні що інше, як «дешевий популізм». Популізм став синонімом загробного життя, райських кущів, куди потрапити за життя плебсу неможливо.
В дійсності, позбавленої популізму, кандидат в президенти може обіцяти закінчити АТО за пару годин, встановити високі зарплати для військових, продати бізнес, відремонтувати вулицю Грушевського, покінчити з корупцією, і жити по-новому – але це, звичайно ж, не популізм. Просити Путіна вивести війська і «не стріляти» – теж не популізм. Розповідати байки про відновлення контролю над кордоном «на другий день» після «виборів» – ніякий не популізм. Проводити шикарні паради, хвалитися новою технікою, коли на фронті немає навіть старої – не популізм. Ні. Це просто політика. Сувора політика для плебсу, що мріє про недоступний популізм…