Катерина Одарченко про проблеми гендерної рівності та політиків-жінок в Україні
Україну навряд чи можна занести до списку держав, де відверто дискримінуються права і можливості жінок. В українському законодавстві не так багато норм, які обмежують права людей за ознакою статі. Але, тим не менше, стверджувати, що в Україні немає проблеми нерівності між чоловіками і жінками не приходиться. У 21 столітті Україна залишається державою, де існують проблеми гендерної рівності як у повсякденному житті, так і в політиці.
Побутова гендерна нерівність
Є щонайменше кілька ознак, за якими можна сказати, що в Україні не вирішенні проблеми дискримінації жінок.
По-перше, за даними Міністерства внутрішніх справ, 90% випадків домашнього насильства в Україні припадає на жінок. При цьому щороку правоохоронці фіксують понад 100 тисяч випадків домашнього насильства. До того ж, офіційна статистика далека від реальної, оскільки не кожного разу жінки звертаються за допомогою до правоохоронців.
По-друге, жінки в Україні досі заробляють менше, ніж чоловіки. За даними Державної статистики, розрив між зарплатами чоловіків і жінок складає майже 30%.
Також в Україні зберігаються так звані нежіночі професії. Наприклад, в ЗСУ існують посади з «обмеженим доступом», на які не можуть потрапити жінки. А ще українські жінки не можуть працювати під землею і у шахтах, оскільки досі не дератифікована Конвенція Міжнародної організації праці.
Окрім наведених прикладів дискримінації жінок, більшість українців до сьогоднішнього дня залишаються заручниками гендерних стереотипів, що негативно відображається на рівноправних відносинах між представниками різної статі. Так, згідно з результатами соціологічного дослідження Центру Разумкова, проведеного у березні 2020 року, 83% громадян України вважають, що найважливіше завдання жінки – дбати про дім і сім’ю. 75% респондентів переконані, що головне завдання чоловіків – заробіток грошей, а 78% - що жінки частіше за чоловіків керуються емоціями під час ухвалення рішень.
Жінки в українській політиці
Як і в інших сферах діяльності, з представництвом жінок в українській політиці також не все добре. Щоправда, ситуація почала покращуватися після узаконення в Україні норм про квоти для жінок у партійних списках. У результаті, якщо в Верховній Раді України 8-го скликання жінок було лише 12%, то у чинній ВРУ їх понад 20%.
Напередодні місцевих виборів-2020 в Україні парламентарі ухвалили нове законодавство про обов’язкові гендерні квоти. Згідно з ними, кожна п’ятірка партійного виборчого списку має складатися на 40% з представників однієї статті. При порушенні квотного принципу виборчі комісії зобов’язані відмовляти у реєстрації партійних списків.
Впровадження відповідних гендерних квот дали результати. На виборах, які пройшли 25 жовтня минулого року, депутатами місцевих органів влади було обрано 36% жінок. В обласних радах 27% депутатами стали жінки, а у районних – 34%.
Зі збільшенням жіночого представництва у політиці все частіше в Україні жінки займають лідерські позиції у партіях і організаціях. Із п’яти партій ВРУ 9-го скликання у двох головують жінки: Юлія Тимошенко очолює ВО «Батьківщина», а Кіра Рудик - «Голос». За межами парламенту в українській політиці жінки також дедалі частіше лідирують. Наприклад, керівником Громадської мережі «Опора» вже не перший рік є Ольга Айвазовська.
Значно гірша ситуація з гендерною рівністю у Кабінеті Міністрів України. В уряді Дениса Шмигаля із 23-х міністрів лише троє - віце-прем'єр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна і міністр соціальної політики Марина Лазебна - представляють жіночу стать. Це близько 13%, що значно нижче, ніж кількість жінок у депутатському корпусі в місцевих органах влади.
Українці хочуть бачити жінок у політиці
Соціологічні опитування дають оптимістичні прогнози щодо перспектив українських жінок реалізуватися в політиці. В усякому разі, цього хочуть виборці.
Згаданий вище Центр Разумкова дослідив, що 82% громадян України позитивно ставляться до того, що жінки йдуть у політику. При цьому 39% переконані, що жінок замало в українській політиці.
Те ж соцдослідження показало, що майже половина українців хочуть, аби в Кабінеті Міністрів, Верховній Раді та місцевих органах влади було більше жінок. А 54% громадян переконані, що в Україні недостатньо партій, які б представляли інтереси жінок.
Тренд на збільшення кількості жінок в органах влади, підтримуваний виборцями, однозначно призведе до позитивних результатів у майбутньому. Чим більше жінок буде у органах центральної і місцевої влади, тим менше проявів дискримінації і гендерної нерівності буде спостерігатись у повсякденному житті українок.
Одарченко Катерина - політтехнолог, президент Institute for democracy and development "PolitA"