Російські вибори це квиток в один кінець
Андрій Шипілов, російський журналіст, живе на Кіпрі
Чомусь ніхто не помічає одну важливу для Росії річ. Вкрай важливу, я би зараз сказав. Ви не звернули увагу, як часто згадується слово «бойкот» в дискусіях про так звані «вибори»?
Ось зараз у Росії точаться дискусії між, так би мовити, «опозиціонерами», сходяться на так звані «вибори» – і тими, хто ці так звані «вибори» проігнорував. Зверніть увагу, я вжив слово «проігнорував» – це принципово.
Причому, що показово, дискусії йдуть якби з одного боку. Їхніми ініціаторами завжди є ті, хто на так звані «вибори» сходив. Або вони пояснюють, чому вони вчинили правильно, або звинувачують тих, хто не ходив, у тому чи іншому убивчому гріхові. І треба зауважити, роблять це вкрай аргументовано та досить переконливо. Одне слово, відчувається гостра емоційна залежність від теми.
А ось з «того» боку – реакція вкрай млява. А найбільше ті, хто «проігнорували» вибори, вкрай дивуються, коли їм говорять – що вони щось там «бойкотували». Хіба можна сказати про мурашку, яка повзає біля ваших ніг, доки ви читаєте книгу, – що ви її «бойкотуєте»? А ось сказати, що ви її ігноруєте – буде цілком нормально. Для тих, хто не ходив, так звані російські вибори – щось зовсім неважливе і не суттєве. Щось – як мурашка, що повзає під ногами.
Але – і ось це дуже принциповий момент – в минулому житті кожного, хто «проігнорував», неодмінно був період, коли він «вірив у вибори» і ходив на них. Тобто кожен вже одного разу побував у шкурі того, що «ходив» – і тому він вже не повернеться.
Опоблок відмовився визнати вибори в Росії нелегітимнимиВ умовах Росії зміна світогляду може відбуватися лише в одному напрямку, від стану «піду на вибори, щоб хоч щось змінити» – до стану «участь в цьому фарсі принижує мою гідність і надає йому видимість легітимності». Це зрозуміло і без пояснень.
А ось зворотний процес неможливий. Той, хто вже вирішив для себе, що «участь в цьому фарсі принижує мою гідність» – той вже не передумає: «а піду-но я проголосую, щоби поліпшити становище в країні».
Це квиток в один кінець, панове. Не треба дискутувати: «ходити чи не ходити». Відповідь прийде до вас сама по собі й чекати її довго не доведеться.