Партійне будівництво в умовах кризи і політична конкуренція – Катерина Одарченко
Почну з того, що Політична партія в перекладі з грецького означає - «мистецтво управління державою», лат. pars - «частина». Це об'єднана група людей, яка ставить перед собою мету опанувати політичною владою в державі або взяти в ній безпосередню участь через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування. Історично так склалося, що в розвинених демократичних країнах на відміну від диктаторських режимів присутня яскраво виражена політична конкуренція яка забезпечується поєднанням декількох необхідних умов.
Це реальна багатопартійність - свобода створення і рівні можливості для діяльності політичних партій, вільні і чесні вибори, свобода проведення публічних акцій і політичний плюралізм в ЗМІ. При цьому важливо відзначити, що у всіх країнах, які вважаються демократичними, присутні всі перераховані умови. У демократичних країнах політична конкуренція забезпечується поєднанням декількох необхідних умов.
Світові партійні системі
Щодо партійних систем їх в світі є велика різноманітність, є приклади і безпартійних країн, це абсолютні монархії, такі як Оман, Об'єднані Арабські Емірати, Йорданія.
Диктаторським режимам притаманні однопартійні системи, яскравий приклад націонал-соціалістична партія Німеччини і КПРС Радянського Союзу.
У сучасній Росії при наявності безлічі партій, домінуючою є пропрезидентська партія - Єдина Росія, яка має переважну більшість представників у всіх органах влади. У Білорусі, яка є президентською республікою, існують безліч політичних партії різних ідеологій і позицій, проте їх участь в органах влади незначне. Навіть великі по білоруським мірками політичні партії рідко висувають своїх кандидатів на виборах, особливо на місцевих.
У розвинених демократичних країнах, присутня або двопартійна система як в США чи багатопартійні системи.
У багатопартійних системах є кілька партій, що мають реальні шанси на широку підтримку населення. У державах, подібних Канаді і Великобританії, можуть бути дві сильні партії і третя, що досягає достатніх успіхів на виборах, щоб скласти реальну конкуренцію першим двом. Вона нерідко займає друге місце, але практично ніколи офіційно не очолювала уряд. Підтримка цієї партії може в деяких випадках переважити чашу терезів на гострому питанні в ту чи іншу сторону, таким чином, третя партія також має політичний вплив.
Для значного числа сучасних європейських демократій характерний відносно низький «прохідний бар'єр» на виборах, що дозволяє найбільш репрезентативно відобразити в парламенті поточні політичні уподобання. Як результат, в парламент проходить безліч партій, жодна з яких не володіє більшістю. В результаті переговорів між партіями складається парламентська коаліція, що володіє більшістю і приймає на себе управління державою.
Класичним прикладом є політичні системи таких європейських країн, як Нідерланди, Бельгія, Данія, Швеція, Чехія, Німеччина, Італія, Ірландія, Сербія, Латвія, Естонія, Ізраїль.
Одарченко Катерина - політтехнолог, президент Institute for democracy and development "PolitA"