Вміння слухати: як запам'ятовувати, що говорить співрозмовник
Результати обстеження багатьох спеціалістів показують, що мало людей вміють слухати.
Видатний французьский романіст і філософ Андре Жид одного разу почав свою лекцію словами: "Все це було сказане раніше, але оскільки ніхто не слухав, сказане необхідно повторити".
Прослухавши десятихвилинне усне повідомлення, людина розуміє і запам'ятовує зі сказаного лише половину. Через два дні вона забуває із того ще половину. Іншими словами, необхідно мати на увазі те, що пам'ять може утримувати лише четверту частину того, що було сказано всього декілька днів тому.
Невміння слухати є основною причиною нееффективного спілкування, оскільки саме воно призводить до непорозумінь, помилок і проблем.
Слухання є можливим в разі різниці швидкості усної мови і розумової діяльності слухача. Звичайна людина говорить зі швидкістю 125 слів на хвилину, хоча ми в змозі сприймати мову, яку вимовляють зі швидкістю в 3-4 рази вище звичайної, тобто до 400 слів за хвилину. Причиною різниці між швидкістю мови і розумової діяльності може бути неуважність, особливо у випадках, коли говорять повільно або нецікаво.
Ми можемо швидко спіймати себе на неувазі, оскільки слухання – активний процес, але процес внутрішній. Як таке, слухання передбачає бажання почути, увагу до співбесідника. Насамперед необхідно бажати слухати. Бо в іншому випадку, як це звичайно й буває, мова потрапляє в глухі вуха.
Щоб почути, ми повинні заплатити увагою, тобто віддати одне за інше. Слухаючи, ми "віддаємо" нашу увагу і зусилля з тим, щоб інформацію зрозуміти. Слухання – важка праця. Ось чому ми не в змозі слухати довго.
Спостерігайте за невербальними сигналами того, хто говорить. Будьте уважними не тільки до слів, але й до невербальних виразів.
Дотримуйтеся схвальної установки стосовно співрозмовника. Це створює доброзичливу атмосферу при спілкуванні. Чим більше той, хто говорить, відчуває схвалення, тим точніше він висловить те, що хоче нам сказати. Будь яка негативна установка з боку того, хто слухає, викликає захисну реакцію, почуття невпевненості і обережність у спілкуванні.
Александр Павлович Погиба