Сергій Бригадир розповів, як влада хоче збільшити киянам тарифи: "Залізти у нашу кишеню"
Переробка сміття і новий закон "Про відходи"
Колись - мені здається, депутатом минулого скликання ВР і автором неприйнятого проекту закону "Про обіг твердих побутових відходів" Дмитром Білоцерковцем - було введено в обіг серед чиновників КМДА підміну понять, а саме заміну слова Сміттєспалювання на слова Переробка сміття.
І тепер ми чуємо прийнятне "переробка" на кожному кроці від чиновників з КМДА, кишенькових активістів та журналістів і уявляємо собі процес трансформації сміття в щось корисне. Але, на мою думку, це обман. Останні роки КМДА штучно створює монополію з вивозу сміття, і результатом цього має стати побудова ТЕС на смітті. Така "переробка" нам не по кишені, адже ми бідна країна, найбідніша в Європі, і платити за утилізацію з дотриманням усіх аспектів технології (допал газом - щоб підвищити температуру спалювання: утворюється менше шкідливих речовин, аніж при спалюванні при низькій температурі; встановлення ефективних фільтрів (відповідно, дуже дорогих, зокремса в обслуговуванні); використання дорогих реагентів у фільтрах; правильна утилізація відпрацьованих реагентів) однієї тонни сміття 4500-6200 гривень для нас задорого.
Чи є дієва альтернатива перетворенню сміття на сміття у вигляді золи і шлаку?
Таку альтернативу пропонують наші цементники - це термічна та матеріальна утилізація твердої частини сміття під час виробництва цементу. В Україні є запит на переробку сміття для конкретних споживачів, але на заваді стає псевдоекобізнес. Ділки під соусом "еко" хочуть залізти в нашу кишеню - спершу збільшивши нам платіжку за "переробку"-спалення сміття, а вдруге - впровадивши так званий "зелений" тариф на електрику від його спалення на ТЕС на смітті - і вже з державного бюджету країни будуть отримувати неринкову компенсацію за своє тепло і електрику. Так, багаті країни можуть собі таке дозволити, але ми - ні. Окрім того, що така технологія ляже тяжким тягарем на кожного українця, ми також не можемо бути впевнені, що відходи від спалювання - токсичні зола і шлак (передаю вітаннячко інституту гігієни ім. Марзєєва - ви ж і отруті дасте категорію токсичності молока, так?) не підуть на відсипку доріг, як це відбувається із золою і шлаком із "Енергії".
Я виходжу з позиції, що тільки посиливши конкуренцію у сфері вивозу сміття і його подальшої переробки, кожного року підвищуючи глибину переробки - на перший рік це може бути, наприклад, 10 відсотків переробка, а 90 відсотков утилізація на полігоні - і доводячи до глибини 85-90 відсотків глибину переробки протягомі 10 років, 10-15 відсотків хвостів із непридатних для будь-якої переробки сміття будуть завжди від полігонів за нинішніх технологій, ми нікуди не дінемось, але скоротити їх в 10 разів - це дуже амбітна і в той сам час реальна мета.
Дякую Народному депутату Олександр Юрченко за надану можливість виступити на підкомітеті з ТБО Верховної Ради.
На завершення ще раз закцентую увагу на тому, що згідно зі ст. 332 п.1 Цивільного кодексу України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Коли ми утилізуємо сміття через спалення, ми не створюємо жодної нової речі або ресурсу, окрім токсичних золи і шлаку, а для того, щоб була хоч якась економіка для ТЕС на смітті, нам потрібно буде доплачувати її власникам (ці ж лобісти будуть протягувати для сміття так званий "зелений" тариф).
Сергій Бригадир, громадський активіст, член Громадської Ради при КМДА