Ганна Пуртова: Реформа освіти – це майбутнє України

Ми на порозі великих змін у багатьох сферах суспільного життя України. В тому числі, існує потреба реформувати і таку важливу галузь, як освіта. Тут можна не придумувати велосипед заново, а вивчити досвід країн, де системи освіти є кращими в світі. Про це ми поговорили з експертом в сфері освіти Ганною Пуртова.

Питання: Зміни в українській освіті – який міжнародний досвід варто перейняти?

Анна Пуртова: В минулому році діти пішли в перший клас нової школи, формування якої закінчується повністю в 2030 році. Звичайно, скільки людей, стільки й думок – хтось чекає каверзи, хтось лає реформу за один зайвий рік навчання, а хтось з нетерпінням чекає змін на краще.

Я не можу сказати, що наша освіта на сьогоднішній день найгіршf. Тому, якщо щось міняти, варто брати до уваги успішний досвід інших країн, а не просто ввести один додатковий рік навчання, за прикладом американської системи К-12.

Поки мені подобається і більш м’який підхід до навчання в молодших класах, в ігровій формі, і те, що на розвиток шкільної інфраструктури виділяються кошти.

Але є кілька моментів, які, я вважаю, необхідно застосувати в новій українській середній і старшій школі.

• Розмір класів в старшій школі.

У більшості зарубіжних шкіл, незалежно від країни, розмір класу не перевищує 16 осіб, тобто, співвідношення вчитель-учні не перевищує 1:16. Це хороша практика, адже викладач встигає приділити достатньо часу кожному студенту. Як результат – більше увага приділяється навчальному процесу, а не дисципліні. Крім того, так легше «вирівняти» студентів з більш високим і середнім рівнем успішності, помістивши їх в різні класи.

• Академічні наставники.

У США, Канаді, Великобританії, як і в інших розвинених країнах, у старшокласників є так звані «академічні наставники» – Academic Advisors. Вони допомагають студентам визначитися з майбутнім університетом і програмою навчання, підібрати предмети, згідно з цим вибором, скласти розклад, стежать за успішністю, щоб вона відповідала вимогам вузу і багато іншого. Це чимось схоже на роботу психолога в нашій школі, але більш комплексно. Академічні наставники не тільки допомагають з вибором майбутньої професії, вони знайомі з усіма вимогами університетів для надходження, будь то Оксфорд або маловідомий університет в Австралії. Сьогодні багато хлопців навіть після закінчення школи не впевнені, що вони хочуть займатися і куди вступати. Численні тести на профорієнтацію, особливо шкільні, не надто допомагають, адже мало схильності до якогось певного виду діяльності, потрібно ще бажання працювати в цій сфері і результат на виході. Наприклад, шкільний тест показав, що мені підійшла б робота бібліотекарем. Але чи треба вчитися для такої застарілої професії?

• Додаткові навички або “Soft skills”

Про таких навичках зараз не говорить тільки ледачий. Це критичне мислення, лідерство, емоційний інтелект, уміння працювати в команді і багато інших. Тобто, навички, необхідні майбутньому висококласному фахівцеві. І цим навичкам, нарешті, збираються приділяти достатньо уваги, але в старшій школі. А що робити тим, хто планує переходити на спеціальну освіту після 9 класу? Міжнародний досвід показує, що такі навички краще вивчати в середній школі, а ось в старшій більше уваги приділити вивченню тих предметів, які будуть потрібні для вступу на обрану студентом спеціальність.

• Спеціалізація в старшій школі.

Однією з найбільш успішних і популярних міжнародних програм є IB – International Baccalaureate. Найчастіше цю програму вивчають студенти останніх двох років старшої школи. До цього їм рекомендується пройти рік підготовки – Pre-IB, для того, щоб зрозуміти, наскільки ця програма підходить, чи варто заглиблюватися в неї або ж досить стандартного атестата про повну загальну середню освіту. Успіх програми полягає в тому, що школяр вивчає тільки 6 предметів, але поглиблено, на університетському рівні.

Дуже часто так буває, що дитина просто геніальний в точних науках, але йому ніяк не даються гуманітарні та навпаки. Якраз таким студентам підійшла б ця програма.

На сьогоднішній день в Україні тільки 4 приватні школи в Києві мають право викладати по цій системі. Хотілося б, щоб в цьому списку з’явилися і державні школи, де освіта буде більш доступним.

Я вірю в те, що наші діти зможуть отримати якісну освіту в Україні вже в найближчому майбутньому. Адже без сильних освічених людей неможливий розвиток країни в цілому.