Українська школа: операція ліквідація
Негативна сторона реформи
Нещодавно актуалізувалась реформа нової української школи. Незважаючи на позитивні зміни, які мають підтримку суспільства, реформа імплементується доволі швидко, не даючи пересічним громадянам зрозуміти приховані проблеми законопроекту. На території країни у короткий проміжок часу планують скоротити значну кількість загальноосвітніх закладів, зокрема старшої школи.
Частина батьків не може забезпечити транспортні витрати учня, шлях «з дому до школи» займатиме багато часу, спонукатиме до погіршення академічної успішності учнів. Паралельно з цим деструктивним процесом влада легалізовує гральний бізнес. Це створює «чудову» можлівисть для підлітка замість школи піти до «трьохзіркового» готелю пограти на гральних автоматах.
Закон про освіту (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text) ліквідує частину шкіл у містах. А згідно закону “Про повну загальну середню освіту” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text), створення, реорганізація, ліквідація чи перепрофілювання комунальних ліцеїв (освітні заклади ІІІ ступеня) належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування, з населенням міст понад 50 тис. Тобто, цілком імовірно, що у малих населених пунктах - а таких в Україні 77% від загальної кількості міст, не існуватиме загальноосвітніх закладів ІІІ ступеня взагалі.
Реформа пропонує те, що нова українська школа проводитиме навчання на початковому, базовому середньому та профільному середньому рівнях. В першу чергу це означає, що вища школа в селах, та районах може зникнути. Міста мільйонники теж зазнають скорочень.
К прикладу у місті Херсон, можуть залишитися всього 4 вищі школи і це на місто, що є обласним центром. Я вбачаю в цьому кризу для майбутніх абітурієнтів. Зокрема, це може вплинути на подальшу підготовку до ЗНО, або вступу у ВНЗ, оскільки якість навчання таким чином зменшиться, через переповненість класів та нестачі вчителів.
Незручності для школярів
На мій погляд, негативні настрої від такої реформи перевищуватимуть позитивні надії громадян на гарну освіту. Більшість із школярів не отримає освіту в місці в якому вона проживає, не зможе активно спілкуватися та розвиватися зі своїми друзями, сусідами. Розподілення поміж різних шкіл сприятиме соціальному розладу молоді. Соціалізація дітей відбуватиметься тільки у школі, а поза її межами діти не в змозі спілкуватися, оскільки місце їх проживання є різним. Можна с твердістю прогнозувати, що для багатьох дітей, це матиме негативні наслідки, адже вони активні, шукають друзів, люблять спілкуватися. Як наслідок, левова частка з них в майбутньому замість йти на автобус і їхати до школи, вибиратиме інший шлях, оскільки з часом їм набридне їздити в інші міста, щоб сходити до школи в якій будуть нудні уроки або погані вчителі.
Нераціональне використання коштів
Держава намагаючись скоротити витрати на освіту, шляхом закриття шкіл, проводячи всі ці «недореформи», одночасно планує закупити нові автобуси, які будуть придбані у заводу «Богдан». К прикладу у 2018 на них витратили 300 млн грн, а в 2020 МОН планує витрати 600 млн грн. (https://mon.gov.ua/ua/news/osnovni-dosyagnennya-ta-podalshi-prioriteti-dlya-mon-komanda-anni-novosad-11-go-ministra-osviti-i-nauki-ukrayini-pidgotuvala-perehidnu-knigu-dlya-novih-ochilnikiv)
Ми всі розуміємо, що це потребує великих коштів, і що за ці кошти можна було би модернізувати старі школи та не скорочувати навчальні заклади, ставлячи під загрозу освіту майбутніх школярів. Це доводить кожному українцю, що реформи в нашій країні створюються не заради результату, а тільки для бачення того, як в нашій країні модернізується освіта, це прикро, нажаль.
Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії "SIC Group Ukrainе"