”Ніч перед Томосом” обіцяє бути безсонною

Три загрози автокефалії : російський вплив, церковна нерухомість і патріарх Філарет

Як повідомляє Голос, значення першого чинника – впливу Москви, – зараз мінімізовано. Давши утягнути себе в політику Кремля і потураючи російській агресії проти “братської” України, Патріарх Кирило показав світу справжній зміст концепції “Руського миру”, чим повністю себе дискредитував. Позиції РПЦ у православному світі також ослаблені: Помісні церкви, хоча й не виступають на захист Фанара та українській автокефалії, не поспішають офіційно висловлюватися на підтримку РПЦ, а розривати спілкування зі Вселенським Патріархатом й поготів .

Дипломатичні й лобістські зусилля світської влади РФ упираються у стіну настороженості, пропагандистські прийоми прокремлівських ЗМІ добре вивчені і не приймаються за чисту монету, в нашій країні, а також в США й Європі створена атмосфера нетерпимості до спроб підкупу агентів впливу і зацікавлених осіб.

Москва практично безсила завадити надбанню українською церквою автокефалії. Це, безумовно, позитивний момент.

А ось другий чинник – питання повернення історичної церковної нерухомості Вселенському Патріархату, – безперечно несе в собі серйозні риски. Ряд компетентних експертів (зокрема, архієпископ Іов Геча), що добре знають звичаї українського політичного “кидалова”, радили Патріарху Варфоломію встигнути отримати від Києва все до проведення об’єднавчого Собору та  до видачі Томосу. Зрив домовленостей невигідний Президентові: для Константинополя це стане приводом відкласти надання Томосу, й передвиборна кампанія Петра Порошенка опиниться під загрозою. Проте, у підсумку нам поставили такі умови, які неможливо виконати в короткий термін, особливо в умовах окупації та збройного конфлікту.

Третього листопада Патріарх і Президент підписували меморандум про співпрацю між Вселенським Патріархатом і Міністерством культури, текст якого досі не опублікований. Як стверджують ті, хто бачив цей меморандум, у ньому держава дала зобов’язання в найкоротшій термін підготувати документи про передачу в користування Вселенському Патріархату історичного пам’ятника – Андріївської церкви. Те, що це досі не зроблено , а храм, як і раніше, закритий на ремонт, викликає незадоволення Константинополя. Щоб закріпити за собою храм, принаймні символічно, Вселенський Патріархат зажадав провести у ньому богослужіння. Тобто, служба екзархів в Андріївській церкві не була запланованою: це стало одною з вимог Фанара в обмін на проведення Собору.

Внутрішні конфлікти в українському єпископаті та загроза провалу Собору змусили Петра Порошенка 14 грудня особисто телефонувати Патріархові Варфоломію і обіцяти йому виконати все, що завгодно, до моменту видачі Томосу. Між тим, окрім Андріївської церкви, Вселенський Патріарх висував вимогу повернути й інші історичні ставропігії Константинополя в Україні. Список з 26 об’єктів частково публікувався в пресі, але він не є остаточним. Хоча передати все їх до 6 січня свідомо неможливо, Банкова дала попередню згоду на цю умову. Ось тільки ніяких реальних кроків щодо передачі нерухомості все ще не зроблено.

Третій чинник – позиція почесного патріарха Київського Філарета. Будучи самим невизначеним з усіх чинників, подальші дії колишнього глави УПЦ КП представляють для усього проекту автокефалії найбільші ризики й можуть стати вирішальними.

Так, 89-річного патріарха Філарета практично вивели з гри. Офіційно він не керує Православною Церквою України, і за томосом в Стамбул разом з Петром Порошенком, Андрієм Парубієм і іншими полетить не він, а митрополит Єпіфаній. Але скидати ієрарха з таким величезним політичним досвідом з рахунку – передчасно.

Варто нагадати, що в ході попередніх спроб створення єдиної української церкви у часи президентства Ющенка, влада зрештою просила Вселенського Патріарха не про автокефалію, а про створення хоча б Екзархату, і при цьому були готові повністю “злити” незговірливого патріарха. Але тоді діяти на церковному полі проти волі Філарета не вийшло.

Ось і зараз на об’єднавчому Соборі, який, за словами Президента, був на межі провалу принаймні п’ять разів, Філарет продемонстрував уміння консолідувати свій єпископат і захищати його інтереси. У самий день проведення заходу митрополит Еммануїл і екзархи спробували відмовитися від нього і покинути Київ. Патріарх Варфоломій мав намір заявити про перенесення дати Собору. В зв’язку з цим на Фанарі навіть заготовили проект комюніке трьома мовами.

Філарет також не готовий віддавати Фанару історичні об’єкти нерухомості. УПЦ КП досі не звільнила стилобат Андріївської церкви, і не має наміру передавати свої храми і монастирі під ставропігії. Патріарх Філарет має намір переглянути Статут Православної церкви України на користь розширення її прав (збереження контролю над українською діаспорою, статус патріархату, блокування передачі ставропігій) і обмеження прав екзархів на її території. Він також домагається від Константинополя гарантій визнання ПЦУ Помісними Церквами.

ЗМІ повідомляють, що з метою доопрацювання статуту ПЦУ Філарет має намір до 6 січня провести в Києві засідання її Синоду. 6 січня Єпіфаній служитиме з Патріархом Варфоломієм і отримає Томос: його завдання – переконати Патріарха Варфоломія затвердити нову редакцію статуту. Проте ймовірніть, що Вселенський Патріарх ухвалить версію статуту від Патріарха Філарета, дуже мала. Адже текст статуту ПЦУ повинен відповідати Томосу, а текст Томосу вже був затверджений Вселенською Церквою. Президентові потрібний результат за всяку ціну, і він готовий на компроміс з Фанаром.

Митрополита Єпіфанія вважали протеже Філарета, але багато що, як то кажуть, може змінитися. Отримавши Томос зараз, Єпіфаній отримає підтримку президента і шанс на власну самостійність. Єдиний, хто не готовий поступатися – це колишній глава УПЦ КП. Він буде далі за усіх від місця подій і на торг в Стамбулі 6 січня вплинути не зможе. Але якою буде його відповідь на відмову Фанара і можливий демарш митрополита Єпіфанія – велике питання. Можливо, Філарета спробують переконати напередодні.

У будь-якому разі, ніч на 6 січня обіцяє бути для Порошенка та інших учасників процесу такою ж безсонною, як і ніч на 15 грудня.