Сергій Таран про єдиного партнера України, плани Путіна та російські політтехнології (відео)

Про те, як змінюється відношення до України у світі та про доленосні події, які нас очікують у 2017 році, Politeka розповів Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран.

Ізраїльський урок

– Звичайно, можливо. Річ в тім, що голосування України було мотивовано не тим, що у нас є якісь розбіжності з Ізраїлем. А тим, що існують міжнародні норми, які засуджують незаконне поселення на окупованих територіях. Якби Україна проголосувала проти резолюції, це означало, що вона власними руками дала би прецедент для Росії. Тоді росіяни говорили б про те, що якщо Ізраїль може поселяти своїх громадян на окупованих територіях, то і ми можемо поселяти громадян РФ в Криму чи на Донбасі. Саме небезпека такого прецеденту мотивувала Україну до рішення по резолюції.

Історія з резолюцією по Ізраїлю – це не питання України. За неї проголосували і Росія, і Великобританія. Неоднозначність в позиції щодо Ізраїлю існує всередині США. Команда Обами утрималась на голосуванні, чим фактично її підтримала.

Україна має вивести з цієї історії урок. Ізраїль з 1940-х років створював країну мілітаризовано з консолідованим суспільством. Країна не була членом НАТО та не мала серйозних економічних ресурсів. Але нині вона може серйозно впливати на світову політику. Це гарний приклад для України.

– У 2017 році Україна отримає інші політичні розстановки на зовнішній арені. Трамп прийде в Білий дім, у європейських державах відбудуться вибори. Як Україні у цьому світі, що змінюється, посилити свої позиції?

– 2017 рік буде вкрай складним для України в міжнародній політиці. Ми не знаємо, хто прийде до влади у Франції та Німеччині. Надзвичайно не прогнозованою буде зовнішня політика США.

Україні потрібно навчитися рахуватися з інтересами цих держав. Надійних і вічних союзників ми не маємо.

Єдиний наш партнер – це власна армія, власний флот. Зовнішня політика України буде успішною тоді, коли ми покажемо світові, що можемо вирішувати свої проблеми самі. Тоді нас більше поважатимуть і з нами розмовлятимуть. Ключ до цього – в армії.

Коли вона достатньо сильною, щоб відбити в Росії бажання нападати, тоді Україна зможе розмовляти з іншими країнами з позиції пошуку спільних інтересів.

Українська інформвійна

– Який план Путін готує для України на 2017 рік?

– Путін вважає, що прихід на посаду президента США Дональда Трампа – шанс домовитися щодо України на російських умовах. Серед цих умов зняття санкцій з РФ, вибори на Донбасі без контролю України та особливий статус для окупованих територій.

– Що Путін може запропонувати Америці та Європі, щоб проштовхнути цей план? І на що може погодитися Трамп?

– Політика Трампа має слабину, на якій може зіграти Путін. Це відносини з Китаєм. Виробництво американських компаній зосередилося в Китаї. Таким чином американці втрачають робочі місця. Заборона «вивозу» цих робочих місць за кордон була основним лозунгом Трампа. Тому він матиме з Китаєм непрості відносини. Для того, щоб боротися з потужним Пекіном, йому потрібні серйозні міжнародні партнери і Росія підходить на цю роль. В цій грі Україна може стати розмінною картою. Водночас, Європі РФ може запропонувати вигідні економічні умови співпраці.

– З боку Росії йдуть потужні інформаційні атаки на Україну. Як ви оцінюєте позиції України на фронті інформаційної війни?

–  Цю війну з Росією ми виграємо. Якби програвали, в Україні вже утворилася б «Новоросія» від Харківської до Одеської області, як це передбачав перший план Путіна.

З іншого боку, в самій Україні йде інформаційна війна між різними угрупуваннями, що шкодить ефективній боротьбі проти російської пропаганди. Росія намагається інкорпорувати політиків, таких, наприклад, як Савченко.

– Ви писали, що «Савченко-політик» є частиною російської політтехнології. На що ця політтехнологія спрямована?

– На те, щоб довести українському населенню вустами Героя України, людини засудженої в Росії за тероризм, що терористи – не є терористами і вони мають стати частиною політичного тіла України. Задача «шита білими нитками». Це настільки очевидна політтехнологія, що в мене такі потуги росіян викликають оптимізм. Це не той рівень, якого ми маємо остерігатися, коли воюємо з Росією на інформаційному фронті.

Дмитро Костюк, Влад Руденко