Богдан Яременко про заморожений конфлікт на Донбасі та пригніченого Україною Трампа
Що роблять українські дипломати на саміті ООН та чому цих кроків недостатньо, як блюзнірські поводить себе російська делегація, чому питання України є болячим для Трампа та чи бути на сході країни «блакитним шоломам», розповів гість Politeka Online Богдан Яременко, український дипломат, голова правління Фонду “Майдан закордонних справ”
Щодо пропозицій української сторони на Генасамблеї ООН
Ми поки що мало знаємо про текст того, що запропонувала українська сторона. Йдеться лише про рішення, що це питання будуть обговорювати, наслідком стане якесь рішення, заява або нічого.
Що ж до України та війни, яку веде Росія на нашій території – на жаль, поки що в ООН, зокрема в Раді безпеки, є один документ, проект якого став підставою для обговорення ініціативи Петра Порошенка про введення миротворців – це текст резолюції РФ, внесеної за дорученням Путіна.
Чи матиме українська тематика особливе поширення в рамках цієї сесії Генасамблеї – важко сказати. Зараз, коли виступають глави держав, про Україну воліють не говорити, а хочуть говорити про щось інше.
Дональд Трамп не згадав про Україну, це було очікувано. У нього є підстави вважати, що українське питання його пригнічує.
Це пов’язано з внутрішньополітичною ситуацією, а не з зовнішньою політикою. Дональд Трамп відомий дивною прив’язаністю до Російської Федерації. Деякі його заяви є такими, що краще б їх не було.
Є європейські лідери, які живуть із нами на одному континенті, які нібито мали значно серйознішу загрозу з боку Росії, ніж Трамп, який, хоч і має реноме проросійського політика, ухвалює антиросійські рішення. Від європейців очікувалося більше, тим паче від країн, яким ми допомагаємо в конфліктах із РФ, наприклад Великобританії.
У українських дипломатів є підстави нагадувати дипломатам тих країн, що ми теж хотіли б, оскільки ми намагаємося бути з вами солідарними, щоб говорили про Росію, про її збройну агресію проти України, Грузії, про невирішеність проблем Молдови та її негативний вплив на врегулювання в Нагірному Карабасі, її роль у Сирії тощо.
Очевидно, що десь українські дипломати не виконують до кінця свої функції.
Яка процедура введення миротворців ООН
Світова практика свідчить, що ймовірність розгортання миротворчих місій збільшується тоді, коли конфлікт переходить у затяжну чи заморожену стадію.
Україна вустами свого президента та багатьох оглядачів вважає, що введення миротворців покладе край конфлікту в гарячій його фазі, тоді як практика свідчить про абсолютно протилежне. Спочатку треба знайти спосіб покласти край обстрілам, масовому застосуванню зброї, а тоді вже можна буде говорити про миротворців.
Жодна країна не відправляє свій миротворчий контингент, щоб її солдатів убивали в бою.
Із процедурою все ще складніше. В принципі є сумніви, чи за цих обставин хтось серйозно про це говоритиме, але є й багато інших проблем. Це абсолютно різне бачення Росією та деякими іншими членами Ради безпеки характеру цієї миротворчої місії, її завдань тощо.
Росія використовує всі ці переговори для того, щоб вдавати конструктивну країну, яка намагається виконувати роль посередника, а не є учасником конфлікту. Насправді основний інструмент її політики в Україні – це зброя, війна.
Якби Росія хотіла припинення цього конфлікту, як вона заявляє, їй не потрібні жодні резолюції, достатньо перестати передавати в “ЛДНР” гроші та боєприпаси, посилати туди найманців.
Зараз збройний конфлікт на Донбасі триває, хоча й має низьку інтенсивність.
Росія не хоче миротворців, тому її пропозиції стосуються якоїсь миротворчої місії лише вздовж лінії вогню, лише для охорони місії ОБСЄ. Тобто відбуватиметься те саме, що й зараз. Місія, яку пропонує Росія, матиме такий самий характер, як і місія ОБСЄ, та не впливатиме на ситуацію.
Україна за підтримки США та Німеччини, Франції просуває зовсім іншу ідею про характер цієї місії – щоб вона вийшла на російсько-український кордон, контролювала всю територію тимчасово окупованих регіонів Донецької та Луганської області, щоб вона започаткувала адміністрацію, замінила собою місцеву владу на цей період.
Нагадаємо, у Константинополі розкрили правду: РПЦ не існує, вона – подоба секти.
Як писала Politeka, Подерев’янський: Українського народу немає, нас треба знищити або асимілювати, іншого шляху немає.
Також Politeka писала, що у Росії захопили в заручники десятки школярів: усе в диму, діти під дулами автоматів.