Володимир Цибулько про вибори як шашлик та голосування за чорта з рогами від влади

Чи є в президента Порошенка реальні шанси на переобрання та скільки відсотків голосів може забезпечити йому адмінресурс, розповів гість Politeka Online Володимир Цибулько, політолог. Нижче – ключові тези

Чому Петро Порошенко піднявся у рейтингу

Він не піднявся. У попередніх рейтингах 4-5 місце Порошенка було своєрідною психологічною маніпуляцією, оскільки розрив між, наприклад, третім і п’ятим місцем становив 0,2-0,3%, при тому, що похибка становила до 2%.

Ця маніпуляція мала породити в людях підозру, що це все сценарій 2010 року, і Петро Порошенко, як Віктор Ющенко, безвольно провалюється у виборчій кампанії.

Тільки тоді реальним кандидатом від влади був не Ющенко, а саме Юлія Тимошенко.

Конституція, яка діяла тоді, діє й зараз: президент відповідає за міжнародні відносини та оборонну політику. Але при зовнішній агресії вага зовнішньополітичного фактора різко зростає.

Ми обираємо не головного феодала, а верховного головнокомандувача, який не має впливу на судову гілку влади та прокуратуру. Має реальний вплив на силовиків. Та й то після ухвалення закону про національну безпеку це все дрейфує до того, що Службу безпеки буде реформовано за європейським зразком.

Президент має найбільшу фракцію в парламенті – це є свідченням тієї моделі, яка дуже нагадує французьку або польську, де після президентських виборів відбуваються парламентські, й за інерцією президент отримує персональну фракцію, всю відповідальність за виконавчу владу.

У нас одноосібно жодна з партій не здатна взяти владу, тому ми приречені на коаліцію.

Кінець 1990-х вирізнявся постійною фрондою парламенту проти президента. Зараз же є певна гармонія. Це особливо важливо в час агресії проти України.

Ті п’ять політсил, які підписали коаліційну угоду, через рік тихцем здрейфували в надії, що виборець нічого не помітить, що опозиції легше буде на наступних виборах відвоювати собі більше влади.

Володимир Гройсман у ході прем’єрських міжнародних візитів, окрім завдань виконавчої влади, дуже часто робив політичні заяви.

Про Гройсмана як постачальника голосів для Порошенка

Якщо сумувати голоси за схожих кандидатів зі схожих ніш, то, справді, невисування Гройсмана під час виборів додає Порошенку десь 25-30% голосів. Це резерв другого туру.

Є певна політична традиція, коли українці з державної орбіти: бюджетники, силовики тощо, – дуже часто голосують за кандидата від влади. Якби висуванцем був чорт із рогами, але від влади, він все одно набирав би 13-15%.

Останнє опитування дало цікаву нішу – невизначений кандидат, 15%. Це і є кандидат від влади.

Зараз міряється персональний електорат Петра Порошенка. Але ніхто не враховує структурний потенціал його політсили. Анатолій Гриценко має в рейтингах 7-8%, а його політсила на місцевих виборах набирає 0,1%. Ця політична сила не персоналізована, все впирається в якість структури.

Соціологи не здатні проектувати логіку самої кампанії. Зазвичай вони проектують лінійну кампанію.

Порошенко на місцях може бути значно привабливішим, ніж його образ. За кількістю довірених осіб кампанія Порошенка буде, мабуть, найпотужнішою.

Виходить такий собі шашлик: шматочки м’яса на місцях нанизуються на шампур певної виборчої стратегії.