Пітер Залмаєв: Трамп і Путін можуть обміняти Україну на Сирію – кому що дістанеться
Про те, що може “начудувати” Дональд Трамп на найближчих своїх найважливіших зустрічах: саміті НАТО та зустрічі з Путіним у Гельсінкі, чи може американський президент обміняти Сирію на Україну та що взагалі на думці у містера Трампа, розповів гість Politeka Online Пітер Залмаєв, директор нью-йоркської організації “Євразійська демократична ініціатива”.
Щодо участі Трампа в саміті НАТО та наступної зустрічі з Путіним
Це питання на мільйон доларів. Його зараз ставлять всі європейські поки ще союзники Америки, які з жахом очікують чергової зустрічі з американським президентом. Якщо ви пам’ятаєте його зупинку на зустрічі “Великої сімки” перед самітом з Кім Чен Ином, вона була дуже контроверсійною. Всі пам’ятають фотографію, яка вже стала іконічною, де Дональд Трамп навпроти всіх європейських лідерів і прем’єр-міністра Японії.
Очікувати можна всього, включно з тим, що нічого особливого не станеться, Дональд Трамп потисне всім руки і проголосить єдність блоку.
Щодо можливості обміну України на Сирію
Дональд Трамп вважає себе великим підприємцем, бізнесменом. У цій логіці він укладає угоди, про що написав у своїй книзі “Мистецтво укладати угоди”. Він завжди дає фору в кілька миль, робить дуже гучні заяви, провокативні, щоб навколо них створився певний ажіотаж, щоб відвернути увагу від інших питань. Потрібно розуміти, що дуже часто, якщо не весь час, за півтора року правління Трампа його заяви розходяться з реальністю. Питання зняття санкцій, визнання/невизнання Криму російським не є винятково в його руках. Йдеться про поділ гілок влади.
Незважаючи на те, що Республіканська партія не щоднини, а щогодини дедалі більше і більше стає партією Трампа, все одно ще не можна говорити про те, що його однопартійці у нижній та верхній палаті голосують за те, що він говорить. Питання санкцій вирішується на рівні конгресу. Потрібно не забувати про тиск, який чиниться четвертою гілкою влади на президента – це американська преса. Рано ще говорити про катастрофічні сценарії.
Єдине, що небезпечно – заяви президента все одно мають вагу, вони є вітром для вітрил європейських популістів, які зараз здобувають одну за одною перемоги.
Це коаліція популістів у Італії, той же Віктор Орбан в Угорщині. Тобто такі заяви американського президента спрямовані на те, щоб підтримувати і посилювати вплив популістів, які в свою чергу підривають режим санкцій на рівні Європейського союзу, вносять розкол в єдність європейського проекту тощо. Так чи інакше всі ці прокламації Дональда Трампа вкрай небезпечні.
Наскільки обмін України на Сирію вигідний Путіну? Це палиця на два кінці.
Мені здається, більш легка і цікава формула – обміняти не Україну на Сирію, а Сирію на Україну.
Тобто фактично Башару Асаду дається можливість продовжувати правити країною, Америка розганяє свої фракції, що воюють, домовляються про спільні дії з врегулювання, а натомість Путін виводить війська з Донбасу. Знову ж таки, я повинен зізнатися, що говорю тут як зацікавлена особа, бо Донбас – це моя батьківщина, мені така угода була б зручніша, ніж навпаки.
Чи стане викликом для європейців зустріч Трампа з Путіним
Відбувається фінляндизація Америки. Цей термін придумав Роджер Коен, відомий колумніст газети “Нью-Йорк Таймс”, який звернув увагу на невипадкове місце проведення цього саміту. Гельсінкі – це столиця Фінляндії, яка весь час холодної війни була нейтральною стороною. Термін “фінляндизація” висловлює побоювання європейської преси, що Америка перетворюється зараз на своєрідну Фінляндію, яка не є представником одного з полюсів. Якщо на цьому полюсі не буде Америки як головної складової західного світу, яка реагує на провокації, агресію того ж Путіна проти України, то Європа змушена буде пуститися у вільне плавання, у неї йде земля з-під ніг, вона втрачає якір.
Знов-таки, російська пропаганда не дрімає, росіяни дуже досвідчено та вміло грають на протиріччях, які зараз мають місце в Європі: питання мігрантів, культурної ідентичності. Є велика небезпека, що Америка в ізоляційному пориві Трампа просто самовідсторониться від цих питань, списуючи конфлікт між Україною і Росією як внутрішній. Так, це цілком конкретна загроза для всього європейського проекту, для західного світу, для ліберальних цінностей.
Щодо впливу на думку Трампа європейської громадськості та США
Дуже складне питання, на яке немає однозначної відповіді. До якогось моменту він, напевно, дослухається, це можна бачити на прикладі низки рішень, які ухвалював Дональд Трамп, не всі вони згубні для України. Далеко ходити не треба: це підпис Трампа під рішенням видати Україні летальну зброю, “Джавеліни”. Це є ледь не останньою надією, на яку сподівається багато хто як тут, так і на Заході, захищаючи Трампа. Мовляв, як він це підписав би, якщо був би пропутінським. Але ми говоримо про часи, коли біля керма був Тіллерсон, інші корифеї, представники старої гвардії, більш зрозумілої для нас в американській зовнішній політиці.
Відтоді відбулася рокіровка, люди змінилися. Радником із нацбезпеки є Джон Болтон, яструб. У лютому він висловлював одні погляди, а після призначення – це зовсім інша людина. Незрозуміло, хто є безпосереднім радником щодо Росії. Ми знаємо імена цих людей, але наскільки вони впливають на нього – складно сказати. Судячи з усього, Дональд Трамп дедалі більше і більше йде у вільне плавання, покладаючись на власний інстинкт.