Тарас Рибаченко: через 15 років у нас може не бути країни

Про перспективи, що відкриваються для молодих людей у нашій країні, кількість грошей, які виділяють на потреби молоді, куди їх витрачають, та про підконтрольність громадських рад політичним силам розповів гість Politeka Online Тарас Рибаченко, голова громадської організації “Об’єднана молодь майбутнього” та член Громадської ради при Святошинській РДА м. Києва.

Про дозвілля для молоді

На жаль, зараз молодь навіть із безвізом не має можливості поїхати випити віденської кави, як рекомендував пан президент. Це можна зробити лише в тому разі, якщо емігрувати з цієї країни, що зараз дуже багато молоді й робить. Ми намагаємося молодих людей залишити у нас в країні. Якщо зараз молоддю ніхто не займатиметься, то вже через 15 років у нас не буде країни. Я запрошую молодь із Києва та області до нас на заходи: турнір зі змішаних єдиноборств, фестиваль фарб Холі, який ми робили і минулого року тощо.

Я займаюся питанням позашкільної освіти та безкоштовних занять спортом у себе в Святошинському районі. Коли я почав дізнаватися, які кошти виділяють на дозвілля для молоді, був трошки здивований, бо мені постійно казали, що грошей майже не дають, нічого немає. Але насправді лише на 2018 рік лише в Святошинському районі міста Києва на позашкільну освіту та безкоштовні заняття спортом виділили понад 42 млн гривень. Ми з комісією відразу зробили інформаційні запити з приводу того, які діти там займаються: діти з СЖО (складні життєві обставини) чи діти батьків, які можуть сплачувати за це тренування.

Святошинський – спальний район, там, мабуть, кожна друга родина малозабезпечена, я сам ріс у такій родині. Я почав ходити до голови району й пропонувати провести якийсь захід для справжньої молоді з вулиць, а не молодих людей із гуртків та їхніх батьків, які дивляться на своїх дітей. Сьогодні справжня молодь залишається сидіти в парках та скверах із незрозумілими напоями, незрозумілою лексикою, вона не має можливості продемонструвати свій потенціал, сказати, що вона не така вже й погана.

Нещодавно прийшов у районну освіту і кажу: “Ми добудовуємо школу, допоможіть, будь ласка, нам не вистачає столів, проектора”. Це буде школа інклюзивної освіти, тобто не лише для дітей із особливими потребами. Це більш гнучка система освіти, щоб молодь могла навчатися не вимушено, а за бажанням. Мені відповідають, що немає грошей. У мене є кошторис на 2018 рік, де зазначено, що на малоцінні та швидкозношувані предмети витрачають 648 тисяч гривень. Це офіційна інформація, яку я отримав у межах інформаційного запиту. Що це за предмети? Можливо, м’ячі якісь поганенькі. Це 6,5 тис. м’ячів, можна увесь район ними закидати.

Куди витрачають ці кошти, куди дивиться районний голова – незрозуміло.

Коли я пропоную голові провести певний захід разом, він погоджується, але його команда постійно каже, що немає часу. А час минає. У мене виникає питання – цей саботаж відбувається спільно з головою чи це роблять люди з його оточення, щоб молодь не могла спілкуватися з головою та реалізовувати свої плани? Володимиру Олександровичу необхідно подивитися, що навколо нього відбувається, бо, можливо, його заступники його підставляють або свідомо, або за його ж командою. Я сподіваюся на відповідь із боку районного голови.

Про методи залучення молоді

Нам вдається залучати молодь, яка сидить у парках з алкогольними напоями. У молоді є свої лідери. Ми разом із ними хочемо зробити понад п’ять заходів у Святошинському районі. Я сподіваюся на підтримку місцевого управління молоді та спорту, а саме відділу молодіжної політики, який нам допомагав попереднього року, на район. Я підтримую не лише успішну молодь, а й молодь із вулиці, яка не має можливості займатися спортом, ходити на заняття з англійської тощо. Ми зараз працюємо над проектами.

Для хлопців, звісно, спорт працює завжди, а для дівчат потрібні якісь культурні заходи. Зараз популярний хендмейд, дуже багато всього, але ми про це, на жаль, не знаємо. Я буду проходити всі гуртки Святошинського району, фіксувати кожен, щоб молодь знала, які з них безкоштовні. Система “Спорт для всіх” працює по всій країні.

Про впливовість громадських рад районів

Громадські ради при будь-яких органах – наразі єдиний орган, який де-юре може представляти громадськість. Так має бути. Однак наша конкретна громадська рада Святошинського району нічим не займається. Наприклад, комітет із питань молоді та спорту, членом якого я є, жодного разу не засідав. Наша тимчасова комісія засідала двічі.

Наразі громадські ради, на жаль, переважно підконтрольні політичним силам.

Я можу навести приклад Святошинської громадської ради. У нас сидять помічники народних депутатів, директори шкіл, є як мінімум 26 людей, які за командою піднімають руку. Як вони представлятимуть громадську думку, якщо вона суперечитиме думці адміністрації? Вони обійшли 996 постанову.