Олександр Мартиненко: Гройсман хоче бути самостійним гравцем

Про самостійний політичний проект Володимира Гройсмана, його роль на майбутніх виборах президента, шанси інших гравців і вплив на виборчий процес компромату Олександра Онищенка розповів гість Politeka Online Олександр Мартиненко, журналіст, директор інформагентства Інтерфакс.

Про можливу партію Володимира Гройсмана

Деякі ЗМІ опублікували першу десятку: Володимир Гройсман, Лілія Гриневич – міністр освіти і науки України, Андрій Тетерук – нардеп від “Народного фронту”, Максим Нефьодов – перший заступник міністра економічного розвитку, Андрій Водотурський – народний депутат України, мажоритарник, від БПП.

У другій п’ятірці теж є грошові люди. Реви немає тому, що це зайва згадка про пенсійну реформу. Я думаю, що завдання буде особливо не нагадувати про неї. Була б і Супрун, але не хочуть нагадувати і про медичну реформу. Всі ці списки – один із нарисів, який у когось є. Я дуже поважаю журналістів, але різні тексти ходять різними людьми, різні політики пишуть різні варіанти свого майбутнього.

Я думаю, що зараз говорити серйозно про першу десятку на виборах у жовтні 2019 року – абсолютно нереально.

Можна говорити про те, чи буде цей проект загалом, не опускаючись до дев’ятого номера. Я схильний думати, що буде. Хоча найголовніше, що попереду – це вибори президента. Тут ключова інтрига з приводу Гройсмана та його ролі під час президентських виборів. Нещодавно ми з ним робили інтерв’ю. Єдине, що він сказав із приводу цього періоду, що він не дасть нікому використовувати адмінресурс. Це дуже сильна і смілива заява прем’єра щодо президентських виборів.

Про поведінку прем’єра на виборах президента

Ми намагалися розпитати, що він робитиме. Прем’єр під час виборів – це виплати зарплат, підвищення пенсій і всі інші блага, які він повинен принести кандидатові від влади. Або самому стати кандидатом. За підсумками цього інтерв’ю я для себе так і не зрозумів, якою буде його роль. Він буде акуратно намагатися тримати все під контролем, щоб гривня не впала? І все? Наскільки я знаю, в БПП чекають дещо інших речей, щоб він був більш активним, сприяв і допомагав.

Адмінресурс у нашому варіанті радше міф, ніж реальність. Він має сенс, коли є сильна система адміністративної влади. У нас її немає – такий і ресурс.

Я такого бажання не помітив, він його не висловлював не тільки журналістам, а і в розмовах з іншими представниками БПП. Саме з цим, як я розумію, пов’язані чутки, що його врешті-решт знімуть. Але зняти його практично неможливо, бо голосів за його зняття майже немає і не буде.

Гройсман включився в цю гру в останні півроку вже як самостійний гравець, як людина, яка хоче бути самостійним гравцем. Усе залежить від президентських виборів. Хоча багато хто, побоюючись цих виборів, розповідають про перехід до парламентської форми правління, що у нас президент не повинен мати такої ваги. Але наша політична система буде розвиватися залежно від того, хто переможе на президентських виборах.

Про шанси Анатолія Гриценка

Структури на місцях справді потрібні. В районах, містах, селах. Це і захист результату в комісіях, і можливість підтримувати кампанію. Ми живемо в 21 столітті, є Фейсбук, різні соціальні мережі, але в умовах України на цих виборах дуже багато чого залежатиме від того, хто буде працювати на місцях, ходити вулицями, клеїти листівки тощо. У Гриценка не вийде об’єднати навколо себе опозиціонерів, бо партія не настільки розвинена. Другий момент – це його вміння домовлятися. Ширяться легенди про те, як це складно з ним. Мені здається, що цього разу він постарається бути більш договороздатним.

Тут іще дуже важливо вміло підібрати собі команду, бо можна себе опустити командою, це ми не один раз бачили. У нього був такий досвід роботи в міністерстві. Потрібно бути дуже ретельним. Якщо ти таку планку поставив, потрібно решту підбирати під неї. Де він знайде стількох чесних і порядних, без шлейфу – для мене повна загадка. Молоді не приходять і нас не рятують, на жаль.

Про визнання Аваковим компромату Онищенка

Формально так, але у нас давно ніхто не думає про якісь юридичні наслідки. Знаєте, це як є два партнери в бізнесі, вони по життю друзі, але один іншому постійно ніж вставляє в спину. Така дружба у нас в коаліції. Ще важливо, що вони один одному ніколи нічого не прощають. Вони будуть мститися і через багато-багато років. Якісь справи за результатами плівок і смс можуть порушити найближчим часом. Оскільки це політична історія, я юридичну частину залишив би у спокої.

Щодо легалізації плівок як доказів є відоме рішення Конституційного суду щодо Мельниченка. Вони будуть дотримуватися цього рішення. Незаконно добуті плівки не можуть бути доказом у суді. Книга Онищенка іноді схожа на протокол, це просто розповідь, чим він жив увесь цей час. Якщо він дасть відповідні документально оформлені свідчення, тоді це може стати юридичним механізмом.

Але у нас будь-які механізми, навіть юридичні, працюють винятково в політичній грі. Будь-яке розслідування закінчується політичними розбірками. Жодного стосунку до рейтингу президента це не має.

Наша історія настільки багата на компромати, що вже давно ніхто на них не звертає увагу. Компромати працюють, коли розвіюється міф про щось. Якщо б у нас був міф про політика як про когось абсолютно непідкупного і світлого, хто ніколи не має жодного бізнесу, а потім вийшли плівки – і всі зрозуміли, що він не такий – тоді так. Але ні в кого таких ілюзій і не було. Оскільки ці плівки жодні ілюзії не розвіюють, вони ніяк на майбутнє президента не вплинуть.