Ілля Пономарьов про російські «невибори» та страх Кремля

За кордоном прийшли голосувати значно більше людей, ніж на попередні вибори. Міністерство закордонних справ РФ розподілило голосування. Зробило багато виїзних ділянок, але вони були відкриті не в день виборів, а до них. У день виборів працювали лише посольства. Я туди не міг потрапити, тому шукав місце, де міг би проголосувати в штатний час, але щоб це не була територія Росії – це було дуже складно. Знайшов таке місце в Португалії. Дорогою з Америки до України їздив у Португалію, де і проголосував за кандидата «ПТН ПНХ».

Кремль від початку не боявся, оберуть чи не оберуть Володимира Путіна, буде другий тур чи ні. Боялися лише за так звану легітимність виборів. Вони хотіли, щоб Путін отримав голосів більше, ніж на попередніх виборах. На попередніх було близько 43-45 млн голосів виборців, а на цих у них вийшло зібрати трохи більше ніж 50 млн.

Також вони хотіли, щоб за Путіна проголосували більше ніж 50% від загальної кількості виборців. Це суто психологічні речі. Юридично ні на що не впливають. Але на це у Кремлі розраховували.

Певна частина опозиції, в цьому контексті, вважала, що, навпаки, найважливіше – це зірвати цю саму легітимність. Це вийшло б, якщо на виборчі дільниці прийшло менше ніж 50% виборців. Я багато займаюся виборами і сам проходив низку виборчих кампаній. Тому, на відміну від деяких моїх опозиційно налаштованих колег, для мене було зрозуміло, що завдання опустити явку нижче ніж 50% нереалізовне. У цій ситуації заклики залишатися вдома означали, що ми тільки збільшуємо відсоток голосів за Путіна, бо виходить, що вони свого виборця приводять на виборчу дільницю, а опозиція, навпаки, відкликає своїх, а отже, відсоток за нього зростає. Тому моя позиція була в тому, що потрібно обов’язково прийти, але зіпсувати виборчий бюлетень. У такому разі це окремий відсоток, його ЦВК не оголошує так голосно, але це зменшує відсотки за всіх інших.

Якщо ви зараз додасте цифри за всіх 8 кандидатів, то побачите, що ця сума не 100%, а менше. Це тому, що є недійсні бюлетені. На цих виборах таких було дуже багато – понад 800 тисяч. Це якраз ті люди, які прийшли і написали, що Путін набрид, ПНХ, що вони хочуть Навального, Ходаковського або будь-кого іншого. Якщо люди, які залишилися вдома, прийшли б і теж так вчинили б, то це був би третій результат на цих виборах – близько 7% від загальної кількості тих, хто прийшов. Ось це був би сильний чинник делегітимації. Замість цього ці 7% дісталися Володимиру Володимировичу.

92% в Криму за Путіна – це з тієї  самої причини. Бо ті, хто міг проголосувати проти нього, просто не прийшли. Кримські татари залишилися вдома, зате організовано прийшли ті, хто переїхав у Крим за останні роки. Це війська, які там дислоковано. Відповідно, така цифра.

У Криму я звертав би увагу насамперед на офіційну цифру явки. Коли був цей псевдореферендум, вони записали космічні цифри. Зараз так не вийшло. Це означає, що насправді настає протверезіння. Як і будь-який процес, воно триває повільно. Пішло б швидше, якби були якісь прориви в життєвому рівні українців і кримчани відчували б, що вони втратили. А поки це ще пасивний і аморфний опір. Але цифри явки чітко вказують, що кількість незадоволених зростає.

Активне голосування саме в зарубіжних округах на цих виборах – показник того, що у людей справді був інтерес до них. Дуже сумно, але смішно, що міфічну цифру 85% на підтримку Путіна, яка застрягла в усіх у голові, було продемонстровано саме на зарубіжних виборчих дільницях. Тобто в Росії реальний рівень голосування за Путіна менше ніж 70%. Ми бачимо, наприклад, сибірський регіон, де не було жодних підтасовок. Там результат приблизно 70%, плюс-мінус 1%. Такий його реальний рейтинг. А ось за кордоном 85%.

З одного боку, це результат усієї цієї конфронтації, протистояння. Є дезадаптивна частина російської діаспори. За кордоном, якщо рахувати явку щодо загальної кількості людей, які там живуть, а зараз це близько 10 млн російських громадян, пройшли проголосувати близько 1 млн. Тобто явка насправді становить 5-10%, і це люди, які досить погано адаптувалися за кордоном. Бо антипутінські послухали ці заклики і нікуди не пішли голосувати. У результаті ми маємо космічну цифру 85%, які підтримали Путіна.

Загалом те, що явка була високою – дуже позитивний фактор, бо це говорить про те, що політика цікавить простих людей. Проста людина йде на вибори, коли політика її стосується, не йде – коли відчуває, що політика її не стосується. А коли політика стосується людей? Коли щось не в порядку.

Росіяни вважали, що зміни потрібні, тому пішли голосувати. Те, що в меню цих «невиборів» справжніх змін не було, людині важко пояснити.