Володимир Фесенко про відпочинок президента і передвиборчі ігри

Про відпочинок президента

Що ж до закритості інформації про відпочинок Петра Порошенка, думаю, що Адміністрація президента, його піарники вагалися, що зробити: або офіційно повідомити, тоді це неминуче стало б приводом для атаки з тими самими аргументами, або приховати. Боялися інформаційної атаки, публічної критики, тому вирішили підстрахуватися. Але не вийшло. Думали, що не буди лиха, доки воно тихо. У таких випадках співробітникам піар-служб треба мати «план Б», щоб відразу оперативно реагувати. Схоже, що був лише «план А» – приховати цю інформацію, не оприлюднювати її.

Як людину я президента розумію. Деякі діти за кордоном, родину він бачить дуже мало – їм хочеться разом відпочити, поспілкуватися декілька днів. Інша проблема суто моральна, правової немає, бо президент зберігає повноваження навіть у відрядженні та відпустці. Моральна проблема та сама, що була свого часу із Сергієм Лещенком, лише масштаби різні. Критики влади висувають дуже жорсткі вимоги: якщо ти політик чи керівник у бідній державі, то на термін своїх повноважень не можеш нікуди їздити у відпустку за кордон, витрачати великі гроші, купувати майно. Це чернецькі умови, не всі до цього готові. Але критикам потрібно бути готовими до того, що і їх критикуватимуть за те саме. Ви Лещенка критикували за квартиру, а вас критикують за відпочинок. А аргумент один – живеш не так бідно, як усі прості громадяни. Це бумерангом вдарить і по деяких представниках опозиції.

Про виборчі перегони

У кожного потенційного кандидата на посаду президента є своя стратегія та тактика. Наприклад, Юлія Тимошенко, за моїми спостереженнями, уникає публічних виступів. Коли у Верховній Раді голосують резонансні, але неоднозначні проекти, щодо яких «Батьківщині» та їй самій важко чітко позиціонувати себе, тоді вони обирають таку специфічну тактику: Юлія Володимирівна відсутня, як було нещодавно із законом про деокупацію Донбасу, а частина фракції голосують «за». Вона уникає політичного позиціонування з ключових, але суперечливих питань, а водночас готується до майбутніх президентських виборів. Думаю, Тимошенко не хоче фальстарту.

Головна тактична лінія «Батьківшини» – активна участь у виборах до об’єднаних територіальних громад. Там вони є одним із лідерів. Також на виборах до ОТГ активні й непарламентські партії, такі як «Укроп», «Наш край», «Аграрна партія».

«Батьківщина» та БПП – два основних лідери, зокрема серед парламентських партій. Вони хочуть заробити електоральний фундамент і тримати партію в тонусі перед виборами, пройти активний та потужний тренінг – це їхня тактика. Думаю, що Тимошенко почне посилювати активність ближче до осені або в тому разі, якщо з’явиться серйозна нагода покритикувати владу, перейти в наступ, проте з тих тем, які будуть їй вигідні. Як-от колись вона на темі тарифів дуже піднялася, активно критикувала Арсенія Яценюка.

Андрій Садовий теж активно не працює, проте він намагається у деяких своїх виступах бути таким собі мачо. «Добро должно быть с кулаками», треба дати в зуби. Навіть згадав Святого Миколая, який виступає в ролі Володимира Парасюка, тобто б’ється. Якийсь дисонанс, це не дуже пасує самому Садовому, якого сприймають інакше. Можливо, політтехнологи порадили йому бути більш рішучим, жорстким, агресивним. Проте чіткої системної лінії, як бути далі, у Садового ще немає. Він лише оговтується від так званої сміттєвої кризи, яку переживав два роки поспіль, після якої вдвічі впали його рейтинги, яка ще не закінчилася. Він шукає, як йому діяти, перебирає варіанти. На відміну від Тимошенко, Садовий іще не дуже готовий до виборів.

Не виключаю певну активізацію «Народного фронту» та Арсенія Яценюка. Їм треба реанімувати свої рейтинги, які вкрай низькі після відходу Яценюка з уряду. Крім того, це буде спосіб трошки пошантажувати БПП, бо переговори про об’єднання, спільні дії під час парламентських і президентських виборів не завершилися. Можливо, через активну інформаційну, пропагандистську кампанію НФ хоче підняти свої ставки. Для «Народного фронту» вибір обмежений: або окремо йти на вибори, що доволі ризиковано, або з кимось об’єднуватися. В принципі, найбільш прийнятний партнер – БПП. Вони партнери по коаліції, в уряді, є багато спільних інтересів, зокрема – інтерес виживання.

Хтось із НФ може домовлятися із кимось іншим або реалізовувати власні проекти. Є такі чутки щодо Арсена Авакова. Він навряд об’єднуватиметься з Порошенком і БПП. Не тому, що Порошенко токсичний. За рейтингами Аваков не менш токсичний, якщо не більш.

Порошенко та Тимошенко – два фаворити президентських виборів. Якщо Яценюк візьме самостійно участь у президентських виборах і, не дай Бог для нього, набере 1-2% – це буде ганебна поразка, яка може перекреслити його політичне майбутнє. Можливо, краще зробити паузу, домовитися про союз, який врятує партію. Якщо буде об’єднання НФ та БПП на парламентських виборах – вони точно будуть у парламенті. У НФ є прихильники об’єднання, противники, як Аваков, та ті, хто сумнівається, як Яценюк. Вони будуть визначатися ближче до осені.