Володимир Парасюк про депутатів-брехунів, незрозумілу медреформу та відкриті списки

Про законопроекти про зняття недоторканності

В принципі, таку процедуру я вже в своєму житті проходив. Коли президент подавав законопроект, його розглядали в Верховній Раді, направляли до Конституційного суду.

Він навіть вертався, було позитивне заключення, але далі його закрутили в якихось юридичних моментах. Активність кудись пропала.

Цього разу така сама процедура. Вона такою і повинна бути, але чи вона завершиться бажанням всіх зробити рівними, чи, знову ж, «люди, відчепіться»…

Частково процес запущений, але це крапля в морі, порівняно з тим, чого вимагають люди.

Конституційний суд може покластись на попередні висновки. В принципі, статті там ті самі, бачення те саме. Вони можуть розглянути за місяць, два, три. Це вже залежить від політичної волі.

Відправили два законопроекти. Вони майже однакові. Я думаю, що там не може бути різної позиції.

Про власну недоторканність

В Україні є кодекси, закони, правила. Якщо завтра знімуть недоторканність, я буду спиратись на них. Буду відстоювати свою честь і гідність, буду намагатись доводити свою правоту.

Чи мав би я цю недоторканність, чи не мав, я все одно поводився б так само, як поводжуся. Тут трошки більше, ніж якась стаття в законі. Тут мова йде про власну гідність і відношення до життя. Воно в мене таке. Я так буду робити завжди, тому що так мене навчили батьки.

Я обіцяв своїм виборцям зняти недоторканність з себе. Я буду це робити, навіть якщо це спричинить мені якійсь дискомфорт.

Це була одна з основних тез. Моя, інших депутатів. Давайте будемо її виконувати і не будемо пустодзвонами. Бо за 25 років незалежності депутати були, переважно, брехунами. Приходили і казали, що не можуть. Якщо ти не можеш, не берись за це діло. Посунься, може хтось інший зможе.

Про медреформу

Я стою на засадах, мене життя так навчило, робити так, щоб твій вибір не зашкодив людям. Я, чесно кажучи, відповідь на питання, чи добра ця медична реформа, дати не можу.

Вона, в першу чергу, незрозуміла. Ніхто не може побачити те, що буде завтра. Неодноразово і я про це казав: зробіть експеримент на території однієї області, побачимо, чи зможе це працювати по всій Україні.

Ще раз хочу сказати: це не європейська модель, яку всі сплять і бачать. Це щось нове, що в світі ще не було проекспериментовано. Мені було дуже важко визначитись. Я за медичну реформу, я за зміну корупційної старої медицини. Але я хочу, щоб натомість прийшло щось зрозуміле, те, що не зашкодить людям.

Ну, і правки, які голосувались в останній день, дуже багато ключових моментів викинули з цього закону: медичне страхування, субвенція для сільської медицини. Як не крути, велика територія України – це села. Не звертати на них увагу буде злочином.

Тому я утримався. Коли я питав експертні думки в Верховній Раді, я звертався до тих людей, яких я поважаю. Між ними думка теж розбіглась.

Із того, що я побачив особисто, судячи з того, хто керував цим процесом, це буде досить потужна корупційна складова. Нею керуватиме людина з «Блоку Петра Порошенка», а саме Сергій Березенко. Він прописав у цьому законі центральний орган, який буде розпорядником певних фінансів і адмініструватиме купівлю всіх ліків в Україні. Це найбільша проблема, яка може бути.

В принципі, ідею цю можна прийняти, якби була противага: чітка прозора правоохоронна система. На жаль, її зараз немає. Я не вірю, що, якщо людина Березенка стане керувати цим органом і зробить якійсь злочин, то Генеральна прокуратура, якою керує друг Березенка Юрій Луценко, буде проводити об’єктивне розслідування.

Усі дуже добре розуміють, за що голосують. Усе зрозуміло, є певні механізми. Є теорія, що гроші ходитимуть за пацієнтом, приватна медицина отримає можливість розвиватись, не будуть витрачати величезні кошти на адміністрування самої медицини. Ця ідеологія існує, її прекрасно розуміють. А от чи вона на практиці запрацює? Чи зробить ліпше людям? Це основне.

Не можна з такою швидкістю впроваджувати такі масштабні реформаторські речі. Треба, напевно, десь проекспериментувати. Тоді дивитись, чи воно працює. У нас не вивчили можливості людей, бажання молодих людей йти в медицину, бажання старих людей, які вже в медицині. Просто прийшов дядько, який написав законопроект.

Ти не можеш бути спеціалістом в усіх галузях. Але з того, що проаналізували мої помічники, думки теж розбіглись.

Про телемедицину

Знаєте як людей тепер будуть лікувати? Через телевізор. Прийняли телемедицину.

Тепер телевізори завезуть у села, щоб люди вилікувались від якоїсь хвороби, їм будуть читати якісь лекції. Склянки будуть якісь ставити, кашпіровські появляться, будуть прикладати до моніторів руки і так далі.

Давайте дивитись на речі реально. Якби ми говорили про Німеччину, яка комп’ютерізована, модернізована в усіх адміністративних пунктах… Ви подивіться на українські села. Туди заїхати неможливо. Про яку телемедицину ви говорите? Там ями по коліна.

У деякі села України ще й досі їздить старенький «газон» і возить людям хліб. Це те, що було ще в Радянському Союзі. Ви хочете цих людей рятувати через телевізор?

4 млрд виділили, 2 млрд вкрадуть, за 2 млрд куплять якусь техніку, завезуть по селах, перекладуть на місцеве самоврядування, і воно не запрацює. У кінцевому результаті це все застаріє, зміниться політичний клас у країні, зміниться влада. Вийдуть і скажуть: «Ну, це ж були попередники. Вони ж зробили помилку на 4 млрд».

Такі мертві проекти я ніколи в житті не буду підтримувати.

Про виборні законопроекти

Будемо розглядати, будемо ставити на порядок денний. Їх дуже багато – десь п’ять.

Я не знаю, який механізм запустить Андрій Парубій. Чи це буде якась консультація, і ми визначимо один, чи будуть голосуватись всі, а потім до другого читання об’єднуватись. Але хочу сказати, що потрібно прийняти чітке рішення, що ми обираємо всіх депутатів за однаковою виборчою системою.

Давайте приймемо рішення раз і назавжди: або це закриті партійні списки, або це мажоритарка, хоч я й противник цього, або це відкриті списки, які зараз пропонує громадськість.

Дуже добре, якщо не буде самовисуванців, бо відповідальність повинна нести певна політична сила. Це ідеологія, яка сповідується в усьому світі.