Діти в Таїланді не плачуть: головні секрети виховання від тайських батьків, які надихнуть всіх

Виховання дітей в Таїланді відрізняється низкою особливостей, завдяки яким у них формується дуже сильний характер

Діти в Таїланді – об’єкти турботи і любові не тільки їх батьків, а й усього дорослого населення. При цьому школярі молодших класів в тайських сім’ях стають повноправними учасниками виховного процесу молодших братів і сестер. Вони годують їх, купають, спілкуються.

З раннього віку дитина перебуває поруч з дорослими і включена в усі дорослі справи, допомагає батькам.

На ринках навіть чотирьох-п’ятирічні малюки протягнуть вам обраний вами товар або листок паперу з написаною ціною. Звичайно, дорослі зроблять це швидше, але ніхто не поквапить дитиу – нехай вчиться, а найголовніше – відчуває себе корисною.

Головна особливість тайських дітей полягає в тому, що вони ніколи не плачуть. Не в останню чергу це пов’язано з тим, що місцеві жителі ніколи, за жодних умов не підвищують голос.

Підвищувати голос на дітей не прийнято так само, як і на дорослих. Діти народжуються і ростуть, оточені тихою спокійною любов’ю дорослих, які завжди поруч.

Батьки дають можливість дитині отримати свій власний досвід і не вберігають її від помилок. Упав, ударився, забруднився – всього цього ні батьки, ні діти не помічають: обтрусився і побіг далі. Однією з головних складових тайського виховання є довіра. Діти швидко розуміють, що можна і що не можна. Вони часом пустують, але не роблять жодних дурниць.

Примітно, що тайці рідко щось забороняють дітям. Причому як своїм, так і чужим. «Пустощі», за які у нас дітей прийнято карати, тайським легко сходить з рук. Розкидані по будинку паперові серветки, ігри в бруді, розваги з продуктами харчування і тваринами – на все це тайці реагують схвальною посмішкою.

Всіх хлопчиків у певному віці на кілька місяців віддають в монастир. Там вони не просто моляться – вони виконують посильну роботу і вчаться основам буддизму. Дівчаток в монастир не відправляють, але вони теж проводять в храмах чимало часу разом з матерями.

І виростаючи, діти стають такими ж, як їхні батьки – нескінченно доброзичливими, радісними і спокійними.

Нагадаємо, група підлітків 11-16 років і їх 25-річний тренер з футболу пропали 23 червня в печерному комплексі Тхам Луанг, куди вони вирушили на екскурсію. Через проливні дощі в печеру стала різко прибувати вода, і вони були змушені піти вглиб на чотири кілометри, опинившись таким чином відрізаними від входу. Пошуки зниклої футбольної команди тривали дев’ять днів. У понеділок 2 липня підлітків знайшли британські дайвери.