Журналісти розповіли, як професійна аферистка Ольга Миколюк скуповує столичну нерухомість під час війни: розкрито схеми збагачення

За даними медіа, під час повномасштабної війни шахрайка Ольга Миколюк скуповує столичну нерухомість, має судимість за шахрайство, фігурує у судових справах та активно збирає гроші для своєї Благодійної організації "Благодійний фонд "Тактік Клін", який вона створила зі своїм новим чоловіком Єгоровим Костянтином. Пишуть Акценти.

Під час війни шахрайка Ольга Миколюк зі своїм новим чоловіком Єгоровим Костянтином зуміли придбати декілька привабливих київських об’єктів нерухомості, хоча до війни у них не було коштів на такі покупки. За даними медіа, на цей час подружжя зосередились на зборі грошей для свого нового проекту - родинного благодійного фонду "Тактік Клін".

У той час, як на східних та південних фронтах України вирішується доля нації, у самому її серці, у столиці, розгортається інша, менш помітна, але не менш руйнівна битва. Це битва за довіру — ключовий ресурс, що тримає суспільство єдиним перед обличчям агресії. І розслідування, проведене ЗМІ, виявило тривожні докази того, як ця довіра може бути цинічно перетворена на особистий капітал, вимірюваний у сотнях тисяч доларів та елітних квадратних метрах.

В центрі цієї історії — шахрайка Ольга Миколюк, чия діяльність під час війни стала прикладом фінансової аномалії, що вимагає пильної уваги з боку державних інституцій. Аналіз майнових реєстрів, фінансових документів та її власної публічної активності малює картину продуманої схеми, де гроші, зібрані під гаслами допомоги армії, ймовірно, осідали у фундаменти новобудов, а не в бліндажі на передовій.

Ця історія не просто про шахрайство. Вона є лакмусовим папірцем для українського суспільства та його здатності захищатися від внутрішніх загроз, які підривають стійкість не менше, ніж ворожі ракети. Бо коли віра у волонтерський рух — сталевий хребет опору — піддається ерозії, наслідки можуть бути катастрофічними.

Історія шахрайки Ольги Миколюк не починається з чистого аркуша. Згідно з вироком Оболонського суду Києва, ще у квітні 2023 року, вже в розпал повномасштабного вторгнення, її було визнано винною у шахрайстві та підробці документів. Цей факт з її біографії є критично важливим контекстом, що свідчить про наявність досвіду у проведенні фінансових оборудок.

У судових реєстрах ЗМІ знайшли вирок суду щодо Ольги Миколюк, яка доречі визнала свою вину в повному обсязі. Так у квітні 2023 року Оболонський районний суд міста Києва виніс обвинувальний вирок, щодо Ольги Миколюк за статтями про шахрайство та підробку документів (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України).

Крім того, Ольга Миколюк регулярно порушує Правила дорожнього руху, потрапляючи в ДТП, в стані алкогольного сп’яніння. Про це свідчать ряд постанов, опублікованих в Єдиному реєстрі судових рішень. Так, наприклад, в квітні 2015 року в Києві на проспекті Лобановського, не дотримавшись безпечної дистанції, вона за кермом автомобіля Mazda 2 в’їхала в тролейбус «Богдан».

В квітні 2021 року, керуючи автомобілем Ford Focus на проспекті Петра Григоренка в Києві, Ольга Миколюк, рухаючись заднім ходом, наїхала на інше авто марки Suzuki.

20 липня 2022 року о 23:37, вже після початку дії комендантської години, патрульні поліцейські на вулиці Героїв Дніпра зупинили автомобіль Toyota RAV4, за кермом якого перебувала Ольга Миколюк, що мала явні ознаки алкогольного сп’яніння — вона погано розмовляла та від неї було чутно запах алкоголю.

З початком війни Ольга Миколюк, як і тисячі інших українців, долучилася до збору коштів. Однак, на відміну від прозорих фондів, її діяльність здебільшого велася через особисті банківські рахунки, що робило будь-який зовнішній аудит чи контроль неможливим. Саме ці непрозорі фінансові потоки, як свідчать подальші події, стали висхідною точкою для вражаючого збагачення.

Протягом одного лише 2024 року Ольга Миколюк з чоловіком здійснила низку великих інвестицій у київську нерухомість. Загальна ринкова вартість цих активів, придбаних під час найважчого періоду в новітній історії країни, оцінюється у суму близько 500 000 $ доларів США.

Аналіз цих угод викликає серйозні питання. Ключовим епізодом є придбання комерційного приміщення загальною площею 119,8 м. кв. за смішною ціною 358 000 грн, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Степана Руданського № 4-6.

Ринкова вартість цього приміщення складає близько 126 000 $ доларів США. Тобто шахрайка Миколюк підробила та зменшила оцінку об’єкта в 15 разів. Ця фінансова маніпуляція, ймовірно, дозволила не лише приховати реальне походження коштів, а й ухилитися від сплати десятків тисяч доларів податків до бюджету країни, що воює.

До цього об'єкта додалися ще дві значні покупки: квартира в престижному житловому комплексі "Dibrova Park" вартістю близько $150,000 та трикімнатна квартира вартістю $125,000.

Ці документально підтверджені факти. Виходячи з цього виникає головне питання: звідки походять ці кошти? Аналіз офіційних бізнес- активностей Миколюк не дає відповіді на це питання, залишаючи версію про використання благодійних внесків як єдине логічне пояснення. А це вже кримінальна відповідальність згідно ст. 201-2 Кримінального кодексу України, а саме використання благодійних пожертв з метою отримання прибутку під час воєнного стану, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскацією майна.

Коли збори на особисті картки, вочевидь, почали викликати підозри, схема еволюціонувала. На початку 2025 року подружжя реєструє благодійний фонд "Тактік Клін" — крок, що виглядає як спроба надати своїй діяльності фасаду легітимності та респектабельності для продовження операцій.

Але найбільш приголомшливим у цій історії є не фінансові махінації, а відвертий цинізм. У власному дописі в соціальній мережі Миколюк із дивовижною точністю описує, як недобросовісні фонди "маніпулюють благими намірами". Це схоже на публічний маніфест, що розкриває її світогляд, в якому суспільна довіра є лише ресурсом для досягнення особистих цілей.

Дії Ольги Миколюк ставить перед українськими правоохоронними органами та суспільством фундаментальне питання: чи готові вони давати рішучу відсіч тим, хто веде свій тіньовий фронт у тилу, розкрадаючи не просто гроші, а безцінний капітал національної єдності? Відповідь на нього покаже, чи здатна Україна виграти не лише війну проти зовнішнього ворога, але й битву за власну душу. Бо у війні за виживання, втрата довіри — це рана, яку не загоїть жоден турнікет.