Як Дмитро Зеленьков дістав усіх ренійців: журналісти з'ясували, чим займається скандальний підприємець
Скільки мотузочці ні витися, а кінець буде... Як пише в своєму листі у редакцію місцевий активіст Петро Іванеско, ренійська громада Одеської області, місцеві фермери, рибалки-аматори, підприємці «на воді» (так називають людей, які живуть навколо озера Кагул і намагаються хоч якось вижити у такий складний військовий час) нарешті об'єдналися, щоб дати останній бій підприємцю-мародеру Дмитру Зеленькову, який, користуючись військовим становищем, влаштував кримінально-економічний терор у Ренійському районі.
Пише сайт Українці.
Хто такий Зеленьков?
«Підприємець-інвестор» – як він себе любить називати – з донецьким корінням з'явився в районі наприкінці 2016 року. Користуючись послугами кримінального авторитету Олега Попеско (Румуна) йому вдалося прибрати до рук тисячі паїв цінної сільгосп землі, а також отримати Спецдозвіл на рибальське підприємство ТОВ «Дунай Акваресурс» для промислового використання озера Кагул. А це, на хвилиночку, 8 500 гектарів водного господарства.
Що мав робити Зеленьков?
Отримавши значні сільгоспугіддя, йому потрібно було своєчасно оплачувати оренду власникам паїв. Щодо водного ресурсу, то тут він мав експлуатувати водні ресурси озера Кагул, згідно з нормативними вимогами, які прописані у Спецдозволі.
А чим справді займався Зеленьков?
Перші зароблені ним гроші у Ренійському районі пішли на організацію ОЗУ. Для цього він привів з Донбасу своїх друзів – наприклад, силове крило очолив такий собі авторитет Рінат, який зараз живе в Ізмаїлі. До складу злочинного угрупування увійшли також близько десяти «братків», два десятки охоронців на озері, корумповані поліцейські, працівники рибоохорони і навіть прикордонники. І пішла робота…
Силове крило ОЗУ Зеленькова Ринат-єнакієвський
Як виявилось, скільки землі «донецьким» не дай, їм усе буде мало. У хід пішли рейдерські захоплення сусідніх угідь – не лише дрібних фермерів, а й дуже крупних. Проблеми почалися навіть у бессарабського агробарона Олександра Пєткова. Власники паїв, які передали свої землі в оренду Зеленькову, лише зі скандалами забирали свої гроші, а з початком війни в Україні «донецькі» взагалі оголосили форс-мажор, переставши виплачувати плату за оренду землі.
Усі скарги, які пачками йшли на район і область від постраждалих, вміло заминали через «решалово». У підсумку у простих людей просто опустилися руки. Район відносно невеликий, тому тут швидко поширилися чутки про те, що Зеленьков залякує своїх опонентів не лише погрозами, а й практикує фізичні розправи з використанням підпалів та навіть військових боєприпасів. Є кримінальні провадження, де він проходить як організатор підпалів майна, з вибухами бойових гранат.
Не пощастило і озеру Кагул, яке постраждало від рук Зеленькова. Спецдозвіл дало право ТОВ «Дунай Акваресурс» на вилов риби у промислових масштабах. Але наш «донецький інвестор» зовсім забув, що у нього водночас також з'явилися й обов'язки – зокрема, щодо його зариблення мальком. Тисячі тонн товстолобика, білого амура, сазана, ляща відвантажувалися з баз Зеленькова за кеш перекупів, звісно, без будь-якої звітності. При цьому два десятки охоронців мародера забирали снасті у рибалок-любителів, мешканців навколишніх сіл.
Наслідки такої «роботи» не змусили на себе чекати. Одеська обласна прокуратура скасувала Спецрежим (режим рибогосподарської експлуатації озера Кагул), реагуючи на вилов риби браконьєрськими способами під час заборонених сезонів, вилов раків (що теж заборонено) та повну зневагу санітарних норм (розчищення озера від сміття, запобігання розливу нафтопродуктів тощо). Також подіяли і скарги місцевого населення. У результаті прокуратура зобов'язала ТОВ «Дунай акваресурс» та Зеленькова покинути озеро – разом із човнами, знаряддям та охоронцями.
Але програвши всі суди прокурорам, Зеленьков і не думає з'їжджати з озера. Щодня його човни добирають залишки риби та раків в озері. Мародер, можна сказати, остаточно «добиває» водоймище.
Більш того, тепер Зеленьков використовує озеро і за іншим призначенням, так би мовити, з урахуванням воєнного часу та обмежень. Тепер мародер заробляє гроші на «ухилянтах». Справа в тому, що частина озера знаходиться на території сусідньої держави – Молдови. Послуга переправки військовозобов'язаних через водойму до Молдови коштує 4,3 тис. доларів. Тобто тепер човни Зеленькова працюють також у режимі «таксі».
Ось і виникає логічне питання – чи є влада на Одещині? Чому страждають прості люди, місцеві жителі, від бізнесмена-бандита Дмитра Зеленькова, який повністю втратив адекватність?