Від м’яса та чагарників до будівництва об’єктів. За які такі «заслуги»?
Про це пише портал Акценти.
Якість кадрів – освіта, фах, набуті на практиці знання, потенційні вміння реалізовувати завдання у часи майже тотального форс-мажору – це саме те, чим держава повинна перейматися нині. Саме цим, а не «виставами». Бо деякі парадокси, які обов’язково стають відомі людям, викликають радше шок, аніж розуміння.
Наприклад, на посаду очільника державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» призначено такого собі Івана Івановича Котяша. Здавалося б, ну призначили людину й призначили. Що тут екстраординарного? Одначе, це так лише на перший погляд. Бо людина абсолютно не у матеріалі. Як кажуть в народі – «по нулях».
До складу «УКРБУДУ», до слова, станом на час повномасштабного вторгнення росії в Україну входило 18 державних та 80 приватних компаній. Уявіть цей масштаб. Головними завданнями компанії, як зазначено на її офіційному сайті, є «забезпечення реалізації економічних інтересів держави, пов’язаних із розвитком будівельної галузі, створення умов для підвищення конкурентоспроможності промислового, цивільного та житлового будівництва». Будівельної галузі, Карл! Тоді стає ще цікавішим, а чи здатний новий очільник «УКРБУДУ» усе це втілити у життя? Чи відповідає рівень знань і навичок Івана Котяша таким амбітним завданням?
Про Івана Івановича Котяша, сказати відверто, практично нічого не знайдеш. На офіційному сайті «УКРБУД» про нього ані слова. Відомо лише, що він згадується засновником, підписантом, керівником чи бенефіціаром у таких підприємствах, як «Беррі Органікс», «Малин Фекторі», «Валєр-А», «Сб Гарант Груп», «Українські Свіжі Продукти», «Юнайтед Транспорт Сістемс», «Українські Свіжо - Заморожені Продукти», «Фрут Технолоджі» та інших.
Далі – ключова родзинка: підприємства Івана Івановича Котяша займаються геть не будівельною галуззю, а, увага: вирощуванням ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; переробленням та консервуванням фруктів і овочів; торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами; діяльністю приватних охоронних служб; оптовою торгівлею фруктами й овочами; технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів; неспеціалізованою оптовою торгівлею (виробництвом м’яса свійської птиці тощо).
Неозброєним оком видно, що профіль діяльності підприємств Івана Івановича Котяша має до будівництва аналогічний стосунок, як карнавал у Ріо до входження Місяця у конус тіні.
Тож, як він туди потрапив? Хто і чому його призначив в «УКРБУД»? Явно ж не просто так. Подібні «призначення», як правило, відбуваються часто з метою приватизації чогось, націоналізації, сегментувань і таке інше. Нерідко й приХватизації... Людина точно повинна мати тісні зв’язки чи «дружні» відносини з кимось із тих же ФДМУ, АМК, КМ тощо. Бо як по-іншому вона так високо злетить, на базі чого? Можливо, десь тут «стирчать вуха» колишнього очільника «УКРБУДУ», одіозного забудовника Максима Микитася??? Адже просто так на подібну відповідальну посаду кого-завгодно призначати не будуть точно…
Тож, за які такі ковріжки її обійняв Іван Іванович? Як маловідомий підприємець, який у своєму житті займався м’ясом, фруктами, продажем автівок та чагарниками, може рулити таким гігантом, як «УКРБУД»? Може він «гігант думок»? Як після вирощування горіхів можна сходу відчути те, що притаманно відчувати лише практикам із багатолітнім досвідом реальної діяльності безпосередньо у галузі будівництва. Іван Іванович – геній? Не дуже віриться.
Вкрай небезпечно, коли питаннями будівництва в Україні будуть займатися люди, які розуміються на будівельній тематиці не набагато краще, аніж більшість пересічних громадян орієнтуються у балеті або основах диригування оркестром. Що саме садовод без жодного відповідного фаху й практики здатен зробити для розвитку й прогресу у ввіреній йому царині будівництва? Точно небагато. Якщо взагалі зможе хоч щось.
Ви б хотіли жити у будинку, який збудують під керівництвом такого «профі»?