Доброволець із «Донбасу» розповів The Irish Times, чому почав вирощувати курей

Колишній главрач лікарні в Миколаївці і боєць добробата поділилися своїми історіями

Кореспондент The Irish Times в Центральній і Східній Європі Деніел Маклафлін, який висвітлює ситуацію на Донбасі, поспілкувався з Олександром Білановим і Артемом Бутовим, передає Politeka.

Біланов – ось уже 26 років главрач і хірург у лікарні міста Миколаївка. «Вони попали сюди, в мій кабінет», – говорить він ірландцеві, тримаючи зазубрені осколки шрапнелі на долоні.

Згадуючи про найважчи часи, Біланов розповів, що з травня по липень 2014 року в лікарні надали медичну допомогу 360 мирним жителям, військовослужбовцям і сепаратистам, які отримали вогнепальні поранення. Зараз з більш ніж 300 медпрацівників у лікарні залишилося лише близько 100.

«На початку липня протікали найважчі бої, ми були єдиною лікарнею в районі. За один день якось ми провели 67 операцій – не тільки видаляли шрапнель, але проводили операції з ампутації. Тоді не було часу боятися», – сказав він, додавши, що під час артобстрілів доводилося лікувати пацієнтів у підвалі.

За словами Маклафліна, Миколаївка і сусідня Семенівка спостерігали одні з найзапекліших бойових дій у війні України з проросійськими сепаратистами, коли урядові війська викинули бойовиків зі Слов’янська. Главрач же зазначив, що відчув величезне полегшення, коли Миколаївку звільнили. А обидва його сина потім вирушили служити до ЗСУ.

Зараз, пише ірландський журналіст, у Біланова інша проблема, адже після бойових дій дах будівлі весь у дірках, вікна розбиті, а рентгенівський кабінет і операційні потребують термінового ремонту.

Але війна, економічна криза і повсюдна корупція залишають уряду України невелику кількість коштів на такі проекти. Допомогу в цьому напрямку, нагадує Маклафлін, надають інші країни, зокрема, Японія. А в ООН в понеділок опублікували план гуманітарної допомоги на 2017 рік, де відзначили, що 3,7 млн ​​жителів східних областей потребуватимуть допомоги.

Другу частину свого репортажу ірландський журналіст присвятив оператору безпілотника з батальйону «Донбас» Артему Бутову, який також є сином одного лікаря з Миколаївки.

«Я зрозумів, наскільки близько була війна, коли приїхав у село моєї бабусі Дробишеве в квітні 2014 року. Вона сказала, що поруч є контрольно-пропускний пункт, тому я пішов, щоб привітатися з хлопцями, думаючи, що вони були нашими солдатами. Але коли я побачив обривок прапора, я зрозумів, що вони сепаратисти. І тоді я усвідомив, що настав час або ховатися, або вступити в боротьбу», – розповів він журналісту.

А в серпні 2014 року він одужував після отриманого поранення, коли його батальйон направили до Іловайську, де російські війська допомогли місцевим сепаратистам зупинити наступ урядових сил.

«Я не солдат, і я знаходжу війну жахливою. І ми боремося не тільки, щоб повернути нашу землю, а й щоб люди могли зробити щось хороше з нею і жити краще. Тому я вирішив почати невеликий бізнес», – додав Бутов.

Колишній боєць «Донбасу» використав грант ООН у сфері розвитку, щоб створити невелику птахоферму в Дробишевему, яке знаходиться в 40 км від Миколаївки, і разом з однодумцями серед місцевих жителів почав розвивати бізнес-стартап. «Життя зараз важке, – говорить Бутов. – Але ми повинні думати про майбутнє України, і про те, що ми будемо робити після війни».