Токсичність російської пропаганди

Знаєте, як вирахували співробітників російського ГРУ та їхніх прямих агентів із Сербії, які готували невдалий переворот у Чорногорії?

Гроші ГРУ сербам переказувало через американський Western Union, у графі “адреса відправника” вказуючи реальну адресу штаб-квартири ГРУ в Москві.

Адже неможливо навмисне знижувати критичний поріг мислення суспільства, доводячи його до напівдебільного стану з метою полегшення управління країною, при цьому зберігаючи спецслужби на постійно високоінтелектуальному рівні.

Ці самі одебілені громадяни потім приходять на роботу в держбезпеку. Роблять кар’єри серед собі подібних. Зламують сервери іноземних урядів, залишаючи мільйони брудних слідів, що дозволяють менш ніж за тиждень ідентифікувати цілі військові частини.

Малюють мультики для керівництва про уявну військову могутність суто для розкрадання нафтових грошей під вигадані проекти вундерваффен.

Планують і проводять реальні операції, вважаючи прийняті в світі після Другої світової правила за слабкість супротивника.

Слабкість того роду, що у людини з зарядженим і справним пістолетом у кобурі проти банькатого дол***ба з цеглою, який біжить на неї.

Ідіотизм російської пропаганди, усталені там офіційні світоглядні кліше і стереотипи найбільш токсичні саме для самої Росії.

Саме вони, немов сильна кислота, роз’їдають кволі конструкції змилка імперії, що залишився. Саме Кремль, як джерело влади, і РПЦ, що замінила собою ЦК КПРС і Головне політичне управління, є потужними генераторами отрут, які вбивають залишки Росії.

Більшість навіть ліберально налаштованої частини російського суспільства ними просякнута настільки густо, що ціннісна і гуманітарна дезорієнтація кидається в очі вже при спілкуванні в соцмережах. “Одиннарод” як фундаментальна настанова у відносинах між Україною і Росією – тому приклад, і протистояти цьому допінгу здатні лише поодинокі власники вродженого імунітету.

Так, в Україні помітна частина суспільства просякнута тими самими токсинами.

Причому безповоротно. Але в Україні є можливість купірувати проблему, проводячи симптоматичне лікування й обмежуючи підживлення. Середовище спілкування, такий собі “клімат”, теж лікує, хоча далеко не всіх.

Не хочеться текст закінчувати банальностями, проте інформаційна безпека країни сьогодні майже в такій самій ситуації, як і на початку війни.

Якщо держава на п’ятому році війни дозволяє відверто антиукраїнським фірташам із медведчуками легально вести свій бізнес і щедро фінансувати рупори антиукраїнської пропаганди, то у мене є питання до цієї держави та її політиків, і найперше з них – чи однаково ми розуміємо визначення ворога?

Нагадаю ще раз відому істину: надмірна демократія щодо ворога призводить до надмірної смертності серед друзів.

Олексій Нестеренко, блогер

Нагадаємо, Путін пішов на поступки і погодився на виведення бойовиків.

Як писала Politeka, екс-нардеп залилася маразмом про українську мову і церкву: відривають від російської єдності.

Також Politeka писала, що демографія Росії стала проблемою України.