Поїхали в Солсбері – я тобі шпиль покажу
Глузування над російськими гей-шпигунами Петровим та Бошировим є не зовсім доречними. Можна скільки завгодно мемізувати їхні тупі фрази, ржати над відверто ідіотським виглядом, але це ніяким чином не змінює головного – Кремль зухвало демонструє, що йому абсолютно байдуже на всі правила.
Путін вперто буде робити так, як захоче. А ви, розумні та просунуті, скільки завгодно можете висміювати нас в своїх фейсбуках.
От лише подумайте, скільки існує мемів з приводу «зєльоних чєловєчков»? Сотні, тисячі. Але чи змінює цей факт окупації Криму? Звичайно, ж ні.
Пам’ятаєте, як починалася війна на Донбасі? Коли до мережі потрапляли відео з апалчєнцамі з російської глушини, які називали себе корєннимі житєлямі Макєєвкі чи Тареза – всі сміялися над їхньою недолугістю та тупістю. І шо? Зараз на п’ятому році війни нам не до сміху.
Отже, ще раз. Анексія Криму, війна на Донбасі, втручання в президентські вибори в США, отруєння Скрипалів, війна в Сирії, розгортання анти-європейських рухів в ЄС – це неповний список масштабних злочинів Кремля за останні декілька років. І все, що вони отримали у відповідь – це поступові санкції та глузування в соціальних мережах.
Адже реакція обмежується доступом до Інтернету. І це залізний факт. Росія вже звикла до цього.
А оцей цирк на дроті зі шпигунами, які торочать тупі історії про свою непричетність до отруєння Скрипалів – насправді чіткий сигнал всім: чуваки, нам пофіг на ваші правила, нам плювати на все. А ви й далі смійтеся у своїх інтернетах, постіть смішні фоточки наших офіцерів спецслужб. І поки ви будете заливатися від сміху – вони будуть вбивати вас далі.
Загальносвітова байдужість до конфлікту в Грузії призвела до повноцінної війни в Україні. Глузування над пропагандою від Russia Today спровокувало тотальну недовіру до медіа в ЄС. Млява реакція на отруєння Литвиненка стала відправною точкою для повторення історії зі Скрипалями. Зрештою, відсутність реакції на безчинство проросійських сил в Україні та послідуючі договорняки дали можливість повноцінній реставрації політики Кремля. Медведчук є чудовим свідченням цього. Непокаране зло повертається. І кожного разу з подвоєною силою.
І справа не в тому, що Путін опять всєх пєрєіграл, а в тому, що він прекрасно знає, що європейські медіа трохи порепетують, а потім затихнуть і знову можна буде продовжувати розкладати Захід на молекули. Шум та піна спадають – залишаються вічні інтереси. Тобто гроші. Приблизно так, як це було в Україні.
Скільки люди сміялися в інтернетах, коли рахували кількість регіоналів, кинутих в смітник, або скільки мемів було з побиттям Нестора Шуфрича? Постили фото, що мол Нестор Іванович не отримував тлумаків скільки-то днів. Пройшло ж зовсім небагато часу і тепер вже Шуфрич відверто глузує над тими, хто його ганяв.
Або згадайте, як всі сміялися з Рината Ахметова та його гудків, але Роттердам+ все компенсує. І плювати він хотів на кепкування в фейсбуці. І такі стратегії працюють. Адже поки що світ обурюється в віртуальній реальності, тоді як злодії знищують його по-справжньому.
Анатолій Шара, блогер