Авгієві стайні Самопомочі

Кількох членів столичної партії Самопоміч, включаючи главу фракції СП в Київраді Гусовського, поспішно виключили з партії. За узаконення… традиційної (загалом) крадіжки 1,4 га столичної землі на користь фракційного колеги Марченко.

Слідом за цим послідувало звернення центрального офісу партії в НАБУ з вимогою провести належне антикорупційне розслідування. Сам Гусовський тут же оголосив себе крутим політиком (ну, а як же ще) і заявив, що все це… наслідок підкилимної гри Садового напередодні президентської кампанії.

Ні більше, ні менше. Адже Гусовський так серйозно впливає на глобальні процеси, що його безсумнівно потрібно було прибирати з репутаційним скандалом для всієї СП. Воістину, пиха і марнославство наших політкарликів не мають меж.

А що, власне, сталося незвичайного? Чоловічок, якого штучно медійно надули, дістали з чарівної шафки Супруненко (так-так, Гусовський вважався одним з ресторанних фунтів незабутнього «зятя Черновецького»), перетворили на впливового главу фракції – раптом виявився звичайним дрібним лобістом земельного злодійства. А хіба в Київраду не за цим йдуть?

Ну так адже нам подобається самим собі брехати. Шукати героїв там, де їх і близько немає. Вірити в те, що вчорашня сиротлива попелюшка, темна конячка не просто носила портфельчик з кешем великого товстого дяді, але стрибнула до нас з Гарварду і вся така чесна.

Втім, незвичайне все-таки є. Це, перш за все, публічність і жорсткість, з якою СП позбулася Гусовського. І відтепер в епічну біографію Гусовського золотими літерами вписано: «банальний злодійський земельний лобіст на довірі». І хоча в Україні таких більшість, проте, це ефектно.

Так ось, Гусовський – вже екс-глава впливової колись столичної Самопомочі – це чи не ідеальний приклад того, чим відрізняється павина pr-публічність від тіньової реальності.

Правильні слова, надуті щоки, вплив у специфічній столичної політиці, де головну роль грають тіньовики від забудовників і «земельників», респектабельна альтернатива Кличко, нове обличчя нової політики, але всередині все та ж звична нам гниль. Рішалово, жадібність, безмежна корупція і заробіток на лобізмі земельного злодійства. Все просто як дві копійки.

Ну і хто нам винен, якщо ми так легко купуємося на слова / борди / костюми? Тут, по суті, немає навіть можливості міркувати в категоріях хороший / поганий, дві точки зору, політичне суперництво. Тому що це зовсім не про Гусовського. Про нього – це про звичайне політичне «подвійне дно».

Кажу одне, формую правильний громадський рух «за все хороше», наймаю пару десятків міських активістів, щоб цей рух публічно розганяти, але всередині банально фронтую групу жадібних депутатів, що легко голосують за будь-який роздягаючий кримінал… Ми таки повинні навчитися не зачаровуватися. Повинні навчитися дивитися крізь слова, які нам можуть подобатися.

Михайло Подоляк, політтехнолог