Депутатки

Продовжимо осягати глибину нашого морального падіння. Ми, на жаль, точно поки зовсім не Європа. Не тому, що у нас набагато більше крадуть. І не тому, що у нас немає хорошої сервісної інфраструктури.

А тому, що у нас немає єдиного суспільства, в якому не можна безкарно чорне називати білим в залежності від місця сидіння і в якому еліта і є саме суспільство. І тому, що у нас занадто часто не надається співчуття ближньому. Особливо, якщо ти влада. І тому, що ми записні циніки.

Фантастично огидний спектакль, які влаштували кілька народних депутатів-жінок з відправкою дітей на відпочинок до Хорватії, зайвий раз показав різницю між нами і тими ж хорватами.

Фабула, зрозуміло, проста. Уряд Хорватії, розуміючи всю складність економічної ситуації в Україні, запрошує за свій рахунок до себе на відпочинок дітей з Донецької, Львівської областей та з Закарпаття. Перш за все, дітей, чиї батьки загинули в зоні АТО і дітей з соціально неблагополучних сімей переселенців.

У цю історію тут же падають на хвіст Іонова і Геращенко. Багато слів правильних кажуть, виставляють фотографії усміхнених дітей. І себе поруч з ними. Коротше, пристойно так зібрали позитиву.

Уже майже разверзся слізний фонтан розчулення. Якби не Краматорськ. Виявилося, що за добру справу організації процесу з нашого боку взялася група немислимо «чесних» жінок (на чолі з депутатом Кисліциної) і складає список, в який дивним чином потрапляють суцільно діти… чиновників. Тобто найбільш обділена соціальна категорія. Ті, у кого взагалі немає грошей, і хто бідніший за дітей-сиріт. Грандіозний скандал.

Депутатки Іонова і Геращенко, замість вибачень, тупо так: «відбирали по заслугах, а у дітей-атошників немає біопаспортів».

Залишу за дужками, що у «заслужених» дітей є батьки при грошах. І що держава, бажай вона того, могла б швидко виправити паспорта дітям-сиротам. Важливо інше. А саме – кричуща різниця між мораллю еліт і реальністю суспільства.

Коротко про їхні «моралі». «Ми – обрані!» А тому нам зобов’язані віддавати краще… «Ми не розуміємо претензій!» Діти загиблих воїнів і діти зажерливих чиновників однакові в своїх можливостях… «Ми – жадібні до свавілля!» А тому нам не вистачає тих бонусів і профітів, які ми вже маємо за посадами… і класичне бабське виправдання в істеричному стилі: «хто ви всі такі, щоб нам вказувати?»

Вражаюче, але ні Геращенко, ні Іонова навіть близько не підпускають думки, що вони не праві. Жодного розкаяння совісті, ні єдиного каяття, ні єдиного вибачення. А тільки образи.

І обов’язкове в таких випадках: «це політзамовлення і робота агентів Кремля». Точно. Ти спочатку набиваєш поїзд мажорчиками, але винне суспільство. Цинічно так вбиваючи надію на те, що суспільство і держава таки можуть бути партнерами. Втім, ця еліта вже ніколи не повернеться. Тому що з таким збоченим світоглядом хворіють вічно.

Михайло Подоляк, політтехнолог