Місця сили Киян-рідновірів
Місця сили Киян-рідновірів – Джерело “Знахарь” на розі вул. Жилянськоі та вул. І. Еренбурга.
Ще з давніх часів на Русі були відомі цілющі джерела, в народі їх називали «святими», а після того як цар російської Імперії захворів і їздив лікуватись на водні курорти в Спа, Карлсбад та Баден був виданий указ від 1717 року «про пошук вод» а в 1719 році був відкритий вже перший курорт.
Серед найвідоміших курортів на той час були такі водні курорти: «Кавказькі мінеральні води», «Ксмері» у Прибалтиці, «Стара Руса» та «Сергіївські мінеральні води» в Центральній Росії, курорти Ялта та Євпаторія в Криму.
Одним з перших відомих водних курортів стали Кавказькі мінеральні води, коли у фортеці біля джерела «кислої води» — Нарзану в 1803 р. Прості ж люди завжди відкривали для себе свої місця сили, напряму прив’язані до джерельних витоків, які ставали і місцями зборів громади.
Одним з таких місць, де було багато джерел води з особливими якостями, було джерело біля річки Либідь, де зараз проходить вул. Жилянська. Вода з цього джерела була особливою – особлива чистота та лікувальні якості притягували багатьох людей (відомим фактом було те, що біля джерел в дохристиянські часи розміщувались храми-алтарі).
Існує легенда, що серед відомих українців, що полюбляли воду з цього джерела, був і Тарас Григорович Шевченко. Коли навесні 1846 року Шевченко прибув до Києва й оселився в будинку в колишньому провулку «Козине болото», він пішки ходив викладати малювання в Київському університеті Святого Володимира і після уроків спускався до джерела на сучасну Жилянську, 45, де пив воду і відпочивав у роздумах.
Вже в 1860-ті роки управління залізниці в Києві спорудило на місці джерела капітальну будівлю і пробило свердловину. Криштально чисту воду подавали на залізничний вокзал для парових котлів паротягів, пізніше забезпечували джерельною водою вагоноремонтний завод. Прямо поруч в 1970-их роках було просвердлено ще дві артезіанські свердловини. Які було законсервовано.
Наприкінці 80-их років тут було відкрито і першу в Києві альтанку з артезіанською водою, якою довгий час користувались люди і яку відключили з причин, які підтверджують події цього літа.
Відмітили це місце сили і відомі Київські арт – майстрині – «сестри Фельдман», прикрасивши стіну будиночку – свердловини яскравим графіті.
Однією з історичних згадок про це джерело були свідчення «хроніки київських старожитності» 1903 року – згадки про освячені Води в Києві – місця сили дохристиянських Киян-рідновірів: Феофанія, джерело “Знахарь” на розі Жилянськоі Еренбурга, Джерело Ластівка біля селища Красне, джерело Почайне біля Ільїнської церкви на Подолі. І вже сьогодні, в 2018 році, ми опинились перед загрозою знищення як самої будівлі, так і джерела цілющої води. Але ж святі місця, як кажуть, сам Господь охороняє.
Сергій Бригадир