Обман ru-вертухаїв
Треба визнати, що це мало вигляд доволі незвичний і перспективний. І надзвичайно яскравий…
У сучасному світі, де обиватель жадібно їсть лише кумедні prO-картинки та зовсім не чує смисли, переламати щось на свою користь можна лише наочним візуальним способом. Не словами і не тривалими процедурними поясненнями.
До new-уповноваженого з прав людини Денисової можна ставитися по-різному. Насамперед через її надмірну близькість до Народного фронту, який погано пахне і «розкладається», знищує все, за що береться своїми пітними руками…
Проте Людмила Леонтіївна провела просто немислимо переконливу, нехай і коротку, кампанію щодо наших політв’язнів, які гниють у Росії, і щодо деконструкції традиційних російських міфів, нескінченно продаваних на сонному і захопленому футболом Заході.
Денисова в одні ворота переграє росіян на їхньому ж традиційному пропагандистському майданчику. Візуально, потужно і наочно доводячи лицемірство, брехливість, байдужість росіян. Одне говорять і роблять зовсім інше. Так, це їхній традиційний стан. Проте це потрібно постійно підкреслювати.
Хлопці звикли оскаженіло брехати на блакитному оці. Бо знають, що всі інші будуть діяти за процедурою, боягузливо закривати очі на кричущі порушення і виражати формальні претензії.
Денисова ж просто поїхала в Росію в той же тмутараканський Лабитнанг і просто стала біля тюремно-табірних воріт, де помирає Сенцов. Незважаючи на всі домовленості, які було досягнуто на самій верхівці та які ru-пропаганда одразу ж спробувала продати західній громадській думці, Денисову банально не пускають до ув’язненого (причини цього не важливі).
Але ще більш приголомшливий вигляд мав демонстративний проїзд розкішного кортежу екс-генерала Москалькової (російського омбудсмена) крізь… Денисову. Дивовижний цинізм. І зовсім несподівано для самих росіян. Адже вони щиро вважали, що, по-перше, все це традиційна брехлива гра на публіку, а не реальна спроба врятувати життя політв’язням.
А по-друге, що Денисова, подібно до інших наших чиновників, боягузливо сидітиме в приймальнях, доки росіяни не зволять надати дозвіл, і точно не буде нічого говорити…
Єдине, чого у нас досі немає (і за нинішньої команди точно вже не буде) – це ефективної та наглядної промо-пропаганди.
Лабитнангівський ролик із Денисовою в головній ролі треба було негайно упакувати в коротку пояснювальну історію, зробити закадровий переклад на основні європейські мови і нескінченно «крутити» в інформаційних програмах європейських телеканалів.
За гроші, в рамках обміну, за іншими домовленостями – неважливо. Важливо показати атмосферу тотальної табірщини в Росії та прекрасний образ брехливої Москалькової, а також неможливість про щось із ними системно домовлятися.
Михайло Подоляк, політтехнолог